До шлюбу – крізь ґрати

Життя означене трьома віхами: народження, одруження, смерть. І кожна з них не обминає такої обов’язкової установи, як відділ реєстрації актів цивільного стану – РАЦС: хто з радістю, а хто із смутком переступає його поріг і запасається терпінням, адже біля дверей кабінетів – черги.

РАЦС Голосіївського району, розміщений на першому поверсі багатоповерхівки, я знайшла не відразу – хвилин 20 ходила по вулиці Червоноармійській і запитувала у перехожих. Старші згадували, то колись свій шлюб реєстрували у ЗАГСі у будинку №94.
– О, там було, наче у казковому палаці, – пояснювала Ольга Степанівна, учителька. – У ті часи ЗАГСи називали палацами щастя. Тепер я й не чую чогось подібного, напевно, молоді йдуть до сімейного щастя якимись іншими стежками.
Нарешті статечний чоловік мене виручив: «Ідіть через підворіття і там побачите вивіску». Знайшла. Піднімаюся крутими східцями і потрапляю у коридор, схожий на лабіринт. Душно, люди підпирають стіни, бо стільців біля кабінетів небагато. Галині Андріївні, пенсіонерці, пощастило: вона сидить під дверима начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Марії Зелінської першою.
Біля дверей реєстрації шлюбів натовп.
– Оце прийшов женитися і маю вистояти у черзі, – напівжартома каже Олег. – Удруге сюди не прийду нізащо. Щоб подати заяву, мусив відпроситися з роботи, але я не сподівався, що тут така черга. Краще б у Решетилівці розписалися, – звертається до нареченої Інги. – Там – не столиця, але порядку більше. Щоб заплатити держмито 85 копійок, оббігав у пошуках ощадкаси весь мікрора-
йон.
Справді, стояти у черзі, навіть і за щастям, трохи нуднувато. Інна та Ігор, інша пара молодят, обрали районний РАЦС через те, що мешкають неподалік і тут треба менше чекати самої реєстрації шлюбу – всього один місяць.
Закохані, певна річ, часто нікого і нічого не помічають коло себе. Може, саме тому вони не зважають на те, що їм у день весілля доведеться йти на рушничок щастя через непривабливе підворіття, де по обидва боки – купи сміття. На такому тлі вишукане весільне вбрання і квіти зблякнуть. А на дверях, через які вони ввійдуть до урочистої зали, щоб стати чоловіком та дружиною… ґрати. Оце вам палац одружень. І не де-небудь на околицях Києва, а у самісінькому центрі столиці. Європою тут і не пахне.