Національний медуніверситет вийшов на світові простори
Незаперечні докази цього – приєднання одним із перших до Болонського освітнього процесу, визнання дипломів випускників не лише у СНД та Східній Європі, а й у Сполучених Штатах Америки, країнах Південної Америки, Африки, Австралії, Західної Європи й навіть Японії. Нинішнього навчального року справжнісінький бум – 304 закордонних студенти із 54 країн світу. У пошті ректора Віталія Москаленка – часті запити з різних країн із проханням підтвердити факт навчання у НМУ і спеціальність. На запитання, що тут цінніше – авторитет університету чи зароблені гроші, Віталій Федорович відповів, що складових успіху кільканадцять, кожну треба плекати окремо, аби світ мав уявлення про найголовніший медичний ВНЗ України, як про стабільну навчальну та наукову структуру, котра крокує в ногу з часом, навіть інколи його випереджаючи.
Всесвітня науково-медична еліта радилася не деінде, а в Києві
Останнім часом життя НМУ надзвичайно насичене – чотири ювілеї та ще й випуск юних лікарів. Та нарада Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я з питань використання кадрових ресурсів на базі Національного медичного університету – подія визначна. Ідеї, як найкраще подбати про неоціненний скарб – здоров’я – привезли до древнього Києва, до одного з найкращих його університетів представники 48 країн світу, а це – безперечне визнання ВНЗ головним у впровадженні Болонського освітнього процесу та наукових досягненнях. Окрім глобальних кадрових питань у охороні здоров’я розглядали щоденні проблеми, котрі диктує життя. Підсумовуючи роботу, представники ВООЗ визнали організаційне і технічне забезпечення форуму бездоганними, а доповідь професора, члена-кореспондента Академії медичних наук, організатора медицини, котрий пройшов шлях від лікаря-кардіолога до заступника мера Харкова з медичних та соціальних питань і міністра охорони здоров’я – яскравим, незабутнім штрихом у напруженій роботі. Хто знає проблеми охорони здоров’я краще за людину, котра влітку 1995 року особисто керувала ліквідацією екологічної катастрофи у Харкові (через аварію на каналізаційних мережах у страшенну спеку впродовж двох місяців не було питної води і елементарних умов існування). Тодішній начальник Головного управління охорони здоров’я великого мегаполісу Віталій Москаленко й досі не вірить, що 2 мільйони харків’ян вдалося врятувати від неминучих, здавалося б, епідемій. Присвятив цьому свою докторську дисертацію і зажив слави людини, яка не губиться у складних ситуаціях.
«Але робота з дітьми – це щось особливе...»
Дітьми Віталій Москаленко називає студентів навіть перед самісіньким випуском. Ректор розповів, що коли понад три роки тому очолив університет, із комп’ютеризацією було кепсько. Нині комп’ютерів – майже тисяча. Окрім 16 комп’ютерних класів не лише в аудиторіях, а й у бібліотеці та шести гуртожитках є ще й мрія кожного студента – безплатна система Інтернет. Щоправда, ректор шкодує, що у гуртожитках бракує місць. За кілька хвилин спілкування з ним я розумію, що цю проблему він створив собі сам – приймав би на навчання переважно киян… Але за підтримки однодумців і вірних соратників – професорсько-викладацького складу – в Медуніверситеті навчається 30% киян (донедавна ця цифра сягала за 50), 30 – з інших міст України і 30 – із сіл. За державний кошт навчається 51% студентів. Серед тих, хто платить за себе сам, теж чимало відмінників і перспективних науковців. Звісно, матеріальна й технічна база величезного ВНЗ, де на 17 факультетах навчається 10 тисяч студентів, потребує оновлення, але зі смаком відремонтовані, світлі й ошатні аудиторії тішать око. Воно й не дивно – ремонту тут не робили із 1954 року.
Коли Віталій Москаленко був міністром охорони здоров’я України, про широту його наукових поглядів ходили легенди. Та справжній учений ніколи не відривався від життєвих реалій. Як же це знадобилося йому у нинішньому ректорстві! Щоденний його й колег-професорів клопіт – довести Україні і світові, що вихованці Медуніверситету вмітимуть не лише гарно лікувати, а й «за вуха» витягувати занедбану за часи незалежності вітчизняну науку, будувати гідну нашої держави справу охорони здоров’я.
Котрий із чотирьох ювілеїв найкращий?
Хтозна. 165 років Національного медуніверситету – багато країн можуть таким похвалитися? Про 125-річчя Студентського наукового товариства імені Олександра Киселя з гордістю кажуть навіть студенти, котрі не мають схильності до теоретичної науки. Видатний українець-третьокурсник заснував наукове товариство, аби молодь мала де обмінюватися творчими планами і відкриттями. На жаль, у Києві для майбутнього талановитого педіатра і фтизіатра бракувало наукової бази й він, послухавши у Санкт-Петербурзі лекцію геніального Боткіна, після закінчення Київського медуніверситету поїхав туди й прославив Росію на весь світ, заснувавши школу педіатрії й чимало досягнувши в порятунку від невиліковної тоді недуги – сухот. Засноване ним 1881 року найстаріше в СНД та Східній Європі Студентське наукове товариство Київського медуніверситету живе, процвітає, на нього рівняється навіть дуже відоме московське імені Пирогова, «молодше» на 27 років. До гордості за такого земляка як Олександр Кисіль долучається сум – невже українські таланти ніколи не перестануть шукати кращої долі у світах? «Студентське наукове товариство, – сказав член-кореспондент АМН, завідувач однієї з кафедр Василь Бардов, – це дорога до великої науки. 90 відсотків професорів, доцентів і аспірантів нашого університету пройшли через нього. Нинішньою, організованою і плідною роботою, навіть розквітом, воно завдячує його керівнику, Павлу Лапіну, аспіранту кафедри соціальної медицини, котру очолює наш ректор».
Студентам найкращого столичного медуніверситету мало було ділитися відкриттями і творчими планами між собою й скромно чекати в черзі на оприлюднення нехай і недосконалих, але таких любих серцю (бо власних, перших!), досліджень чи наукових планів. А виступати на наукових конференціях після маститих професорів, котрі, може часом вважали їх недосвідченими зухвалими жовтодзьобиками, було справжнісіньким мезальянсом. Отож 60 років тому відбулася перша наукова конференція Студентського наукового товариства. От вам і третій ювілей. До 60-ї конференції Студентського наукового товариства, на честь усіх чотирьох ювілеїв Медуніверситет видрукував спеціальний випуск Українського науково-медичного молодіжного журналу. Повірте, це не щось аматорське, а професійне видання, редакційну колегію якого очолює сам ректор. Власний друкований орган Студентське наукове товариство НМУ має єдине в Україні. Четвертий ювілей –
125-річчя від дня народження чи не одного із найвидатніших світових медиків та вчених кількох медичних галузей Олександра Богомольця, чиє ім’я носить НМУ – коментарів не потребує.
«Міг би вручити дипломи переможців студентам НМУ...»
Так сказав Віталій Москаленко після завершального, найприємнішого етапу ювілейної студентської і аспірантської (цих було небагато) наукової конференції – нагороди переможців. Розкішно відремонтована величезна аудиторія морфологічного факультету була заповнена вщерть, сяяла усмішками, вибухала оплесками й радісними вигуками, коли нагороджували «своїх». Претендуючи на перемогу, студенти і аспіранти зробили 380 усних доповідей у 17 секціях, порушуючи такі важливі проблеми, що й маститі професори дивувалися. За ректорування Віталія Москаленка такі конференції стали насправді міжнародними – у цьогорічній, приміром, узяли участь одинадцять українських медуніверситетів, студенти із Мінська, Петербурга, Волгограда та Уфи. Якщо ж урахувати кількість закордонних студентів українських медичних ВНЗ, котрі висвітлювали проблеми охорони здоров’я своїх країн, то значно розширюється і географія конференції, і її значення у вивченні та узагальненні світових медичних проблем.
Завідувач кафедри соціальної медицини Віталій Москаленко вручив диплом переможниці студентці з міста Хараре (Зімбабве) Саун Рувімбо за блискучий аналіз проблем і причин недосконалої охорони здоров’я у її країні. Дівчина прагне, як слід вивчившись, змінити все на краще.
Другою володаркою першого місця, переможного диплома, цінного подарунка від НМУ – незамінного для майбутнього лікаря двотомного словника Дорланда і особисто від ректора новітнього носія пам’яті, стала студентка VІ курсу Тернопільського державного медуніверситету Наталя Волотовська. Ректор назвав дівчину унікальною – за 14 хвилин вона встигла зробити дві цікаві й змістовні наукові доповіді – про модель і шляхи впровадження в Україні змішаної моделі страхової медицини, яка дбала б про незаможних і непрацездатних за віком чи станом здоров’я людей, не принижуючи їх докорами за бідність і не обділяючи увагою, медичними послугами й ліками; і про недостатню поінформованість сучасної молоді; про важливість репродуктивного здоров’я (шкоду й небезпеку раннього сексу – у Тернополі сексуальний досвід мають 87 відсотків школярів, нерозбірливість у інтимному житті, одержання молоддю низькопробної інформації про статеве життя від друзів через неповороткість державної системи охорони здоров’я тощо), та
ще й подискутувати з ним. Наталя має вищу економічну освіту, надзвичайно обдарована: змалку гарно співає (нині бере участь у дорослих конкурсах як співачка й перемагає), пише вірші, малює, успішно взяла участь в організованому Інститутом реформ столичному конкурсі «Молода економіка». Але збирається стати офтальмологом, бо в родині чимало лікарів і це звання вважається дуже почесним. Співатиме, малюватиме й писатиме вірші для душі.
Ліцей – син Медуніверситету і столичної влади
Професор Ігор Шуліпенко, нагороджуючи дипломами переможців – учнів медичного ліцею Кирила Каневського, Степана Живаго, Юлію Потієвську та аспірантів Андрія Кудлая і Аллу Ґонтар, назвав ліцеїстів, вихованців Студентського наукового товариства імені Киселя, 90 відсотків яких стають студентами Медуніверситету, а дві третини – членами Студентського наукового товариства, майбутньою окрасою країни.
Наостанку на трибуну вийшов юнак у вишиванці – Роман Фіщук. Подякувавши від імені викладачів і студентів Івано-Франківського медуніверситету за гостинність і гарну організацію заходу (гостей влаштували в заміському санаторії, смачно годували й гарно розважали), він професійно, на рівні щонайменше заслуженого артиста заспівав «Многая літа». Тисячна аудиторія встала й підспівувала. «Многая літа» й від нас, альма матер охоронців здоров’я!»