Українців каратимуть по-європейськи

У більшості країн Європи, Америки, у деяких азійських та африканських державах створено спеціалізований орган, що виконує альтернативні покарання. Це – служба пробації, яка в першій половині XIX століття виникла в США на основі двох інститутів: умовного засудження та відстрочки відбування покарання.

Система пробації Україні потрібна. Але яку модель узяти за приклад? Аналогом вітчизняної служби пробації можна вважати кримінально-виконавчу інспекцію. Принаймні цей структурний підрозділ виконує покарання, не пов’язані з позбавленням волі.  Голова Держдепартаменту Василь Кощинець повідомив, що незабаром у чотирьох областях України буде запроваджено експеримент, який дасть змогу побачити всі плюси і мінуси європейських правил покарання у нашій інтерпретації.
Радник ООН із питань прав людини Алан Скурбаті назвав причини, через які представлена ним організація підтримує створення системи нев’язничних видів покарання, зокрема пробації. Скоївши правопорушення й отримавши покарання, особа повинна мати змогу реабілітуватися. За статистичними даними, серед нев’язничних видів покарання кількість рецидиву набагато менша. Це зумовлено тим, що правопорушник не втрачає контакту з суспільством і його соціальні навички зберігаються й навіть розвиваються за допомогою соціальних служб.
За словами дійсного члена Академії правових наук України, доктора юридичних наук Михайла Костицького, у чинному Кримінальному кодексі вже закладено пробаційну систему. Йдеться про громадські та виправні роботи.
– Очевидний факт: це – певна еволюція, порівняно з радянським періодом, – каже науковець. – Але наша система пробації поки що залишається без догляду.
Вчений наголосив, що треба змінювати ставлення до злочинця. А от суддя Верховного Суду України Тетяна Шевченко пояснила: суд має обов’язково мотивувати, чому він призначає покарання у вигляді позбавлення волі.
Першим практичним досвідом вітчизняної пробації поділився голова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Володимир Санін. У 2003 році саме його відомству довелося втілювати пілотний пробаційний проект. Володимир Миколайович зізнався, що непросто працювати, не маючи законодавчої бази. На його думку, в Україні є лише елементи пробації.
– Слідчі нас не зрозуміли б. І навіть деякі адвокати теж, – зауважив він.
Володимир Санін запропонував нове формулювання: «звільнення під нагляд у громаді». Він переконаний, що кожен засуджений, який скоїв злочин у громаді, має передусім спокутувати вину там. Голова суду сказав, що потрібен підрозділ, де б активно працювали з людиною, котра тільки-но переступила межу дозволеного, бо ані адвокати, ані слідчі, ані прокурор цього не роблять.
– Ніхто не контролює людину, яку відпустили на поруки чи під заставу. А коли б за нею наглядав інспектор пробації – все було б по-іншому. Суспільство має знати, чому його представники скоюють злочин удруге, втретє...