Учив і сам учився
Довго вагалася перед тим, як взятися за цей допис до газети. Може й нескромно це – писати про свого чоловіка. Якого вже рік як нема з нами. Але впевнена, що чесно прожитими літами, сумлінною працею він заслужив кілька рядків доброї згадки.
Ніби й нічим не примітним був Андрій Йосипович Целік, якщо глянути на біографію. Таких тисячі – вчився, служив в армії, працював. Але коли придивитися до кожної людини ближче, уважніше, обов’язково знайдеш цікаві особливості. Були вони і в біографії Андрія. Скажімо, здобуваючи в Київському педагогічному інституті імені Горького фах учителя, пішки пройшов п’ять південно-східних областей, аби на власні очі побачити, як виплавляється метал, вирощується рис, аби в клас до учнів прийти навчителем, всебічно підготовленим.
Після інституту на початку 60-х приїхав працювати в сільську школу на Одещині. Побачивши, що люди хоч і працюють в колгоспі тяжко, але живуть бідно, вирішив показати власним прикладом, як треба трудитися, щоб жити ліпше. Вчитель став ланковим. Вирощував кукурудзу й буряки, застосовуючи передові технології. Врожаями подивував всю область. Від журналістів відбою не було, одеське телебачення зняло фільм про Андрія Йосиповича.
Пізніше працював в донбаському Первомайську. До його приходу в російськомовній школі українську мову й літературу учні вивчали за бажанням. А коли за справу взявся Целік, відбою не було від тих, хто хотів знати Шевченка й Коцюбинського, Франка та Лесю Українку.
В іншій школі, де працював завучем, із дітьми висадив вздовж дороги з обох боків два кілометри молодих лип і берізок.
Без протекції і зв’язків, не маючи вченого ступеня, витримав конкурс на посаду викладача філософії у Чернівецькому держуніверситеті.
Андрій не любив гамірних компаній, завжди прагнув бути сам на сам з природою, аби припадати до землі, слухати її дихання.
У своїх науково-дослідницьких працях поєднував лігнгвістику й філософію. 24 роки життя присвятив праці «Мова як логіка історії людського безсмертя», котра так і залишилася неопублікованою. Буду щиро вдячна тим, хто допоможе донести її до людей – може, кому й знадобиться.
Парасковія Целік