У епіцентрі запахів

Мені і раніше кілька разів доводилося бувати на Бортницькій станції аерації – єдиному в столиці підприємстві, куди надходять усі каналізаційні стоки. 1 мільйон 200 тисяч кубометрів щодоби.

Коли станцію 1965 року було введено в експлуатацію, вона знаходилася далеко від околиці міста і нікому не дошкуляла специфічними запахами. Тепер же столиця майже впритул наблизилася до станції аерації, і запахи почали проникати у вікна киян. Проте циклопічні відстійники та інші великі споруди з їхніми запахами звідси перенести неможливо. За багато років експлуатації обладнання вже зносилося і потребує докорінної реконструкції. Ухвалено відповідне рішення, до оновлення фахівці приступили, а щоб уточнити і скоригувати всі дії, на станцію приїхав перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко. От разом із ним і довелося побувати в епіцентрі запахів.
...Кілька сходових прольотів під землю – тут повітря стає густим і мимоволі починаєш заздрити двом жінкам у протигазах, які пораються біля грабельних агрегатів. Точніше, не жінкам, а тому, що вони в протигазах. Жінкам не позаздриш – вони у цьому бруді працюють за 800 гривень на місяць. Поясню, чому агрегат грабельний: туалетний папір і все, що викидають в унітази, осідає на решітках і спеціальними граблями знімається. Вісім тонн щодоби. Потім цю масу спалять на заводі «Енергія».

А чорна брудна вода після того, як у бурхливій річці з неї осяде пісок (його, забрудненого органікою, на станції накопичилося вже понад 150 тис. тонн), величезними насосами перекачується у відстійники діаметром 40 і завглибшки 4,5 метра. Далі стоки надходять до так званих аеротенків, де розчинену в них органіку «з’їдають» амеби, інфузорії та інші найпростіші мікроорганізми. А осад перекачують у величезні метантенки, де він, як брага, бродить за допомогою спеціальних бактерій, що виділяють метан і одночасно знезаражують мул. Метану отримують чимало – 1 млн. кубометрів щороку. Газ використовують у місцевій котельні для виробництва пару, яким ті метантенки підігрівають. Мул, що утворився, перекачують на мулові поля – вони займають понад 270 га і містять вже 7 мільйонів – вдвічі більше, ніж передбачено за нормами. Саме на цих полях правоохоронці виявили зарослі конопель.
– Справді, подивіться, ось вони, – показує начальник станції Володимир Сергійович Бражник. – Але там їх не дістати, не скосити. Адже глибина напіврідкого мулу тут майже два метри – втопишся. Ніхто тут нічого не садив – усе виросло само з того насіння, яке принесли каналізаційні стоки. Трохи далі в нас було ціле помідорне поле. Огірки ростуть, гарбузи, навіть кавуни. Щодо конопель, то, як нам пояснили фахівці, дикорослі коноплі як наркотичний засіб загрози не несуть.

Бурхливою теплою річкою очищені води течуть у Дніпро. Тут багато риби, і охочих її половити теж вистачає. Правда, самі вони її не їдять, кажуть, на базар продавати носять. Висновки робіть самі.
Анатолія Голубченка ми запитали, скільки коштів треба вкласти в реконструкцію станції аерації, щоб працювали нові технології і не потрібно було займати все нові території під мул, а кияни не нюхали смороду.
– Поки що йдеться про 850 млн. грн., освоєних до 2010 року, – відповів чиновник. – Але це буде лише часткова реконструкція, яка не охоплює всіх потреб. Постало питання про переробку мулу. Наступного року буде виділено 110 млн. грн.