У притулку залишаються одиниці

Більшість цих дітей знає в обличчя В’ячеслав Георгійович Опаєць, старший оперуповноважений сектору кримінальної міліції у справах неповнолітніх Києва. Адже з деякими з них зустрічається навіть не вдруге і не втретє.

– Скажімо, під час спільних літніх рейдів із міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді ми затримували щоразу по 4-5 маленьких втікачів, – каже він. –  А вже сьогодні маємо 16. А що ближче до зими, то кількість їх зростатиме. Не всі затримані, яких відправляємо у міський притулок, повертаються додому. Є серед них важко хворі, котрі проходять курс лікування. А з медичного закладу їм простіше втекти на вулицю. Та й у самому притулку не солодко – діти скаржаться на підліткову дідівщину. Але до нас потрапляють не лише діти із малозабезпечених родин. Уже кілька разів мав справу із киянином Денисом, якого виховують заможні батьки-бізнесмени. На запитання, чому ти пішов із дому, він щоразу вигадує якісь історії…
Наприклад, тому, що мама купила йому не той йогурт, який він хотів. А одного разу Денис витяг з батькового комп’ютера цінну комерційну інформацію і продав її…
– На мій погляд, проблема дитячої безпритульності та бездоглядності починається у сім’ї, – додає Володимир Дудар, начальник сектору кримінальної міліції у справах неповнолітніх. – До батьків, які нехтують вихованням своїх дітей, треба застосовувати суворіші методи покарання. Зараз ми відправимо усіх затриманих дітей у лікарню на обстеження, а звідти – у міський притулок. Там затишно, п’ять разів на день годують, навчають – можна у теплі зиму перебути. Проте із 10 втікачів там залишається один. Решта через тиждень другий знову опиняється на вокзалі. Економічні негаразди у суспільстві дали нам невтішні соціальні наслідки, як кажуть, що посієш, те й пожнеш.