«Разом нас»… уже в тисячу разів менше

Учора вранці на столичний майдан Незалежності вийшло менш ніж дві сотні осіб. Ближче до полудня їх уже було з півтисячі. Проте святкували другу річницю Майдану чи День Свободи лише 20 – 30 осіб, інші просто мовчки спостерігали, як ті танцюють під революційні пісні на кшталт «Разом нас багато»…

Не разом, як колись, а в невеличкі гурти люди збиралися, аби обговорити проблеми. Не лише політичні, а здебільшого чисто життєйські, насущні. Та й плакати, як і люди, були не дуже святкові – «Схід і захід – обдурені разом!», «А бандити сидять у тюрмах?»… Проте не всі за два роки втратили революційний дух і віру. Були, наприклад, й такі гасла: «Новий Майдан не за горами», «Майдан був попередженням. Революція попереду!» Хоч закликали до цього вже не політики, а звичайні люди. Бо політики до народу не вийшли. Сподіваючись, люди все ж чекали їх. Кожен свого. Хтось тримав портрет Ющенка, хтось – Тимошенко; хтось – білий прапор із серцем, а хтось – помаранчевий з підковою… Не було цього разу лише рожевих прапорів Соцпартії. Та й про самого Мороза на вчорашньому Майдані, якщо хто й згадував, то здебільшого так… як про Януковича. Утім, навіть відоме всім «Ющенко – так!» з кожним роком все рідше й тихіше лунає.

– Я приїхав у Київ, бо для мене 22 листопада – справжнє свято. Я й досі вірю в Ющенка, хоч за нього мене били, закидували яйцями. А нині позбиткувалися над моєю фірмою, відібрали у фотоательє приміщення, в якому працювало десять осіб, – розповідає Віктор Ткачов з Краматорська Донецької області. – Але найсумніше те, що ніхто з нинішніх моїх однопартійців із «Нашої України» за мене не заступився. Та й сьогодні наші керманичі не вийшли до людей, вони нас зрадили. Зрадили Майдан. Добре, що хоч звичайні люди прийшли на свято. Я від них заряжаюся позитивною енергією й вірою. Бо на Донеччині мені плюють услід.

– Я була на Майдані, коли була революція. Брала участь у всіх діях. Два місяці пекла пиріжки й привозила хлопцям у намети. Тоді сильно захворіла – був грип і температура до сорока, – згадує Марія Семенівна Бідна з Черкащини. – Мені дуже образливо, що у Ющенка забрали владу, за яку ми тут стояли, мерзли, хворіли. Що ж нам робити? Двом не можна керувати країною, один має бути хазяїном, аби був порядок.

– Як і два роки тому, так і до кінця свого життя стоятиму за Ющенка. Бо він – патріот, чесний політик. Я за нього ходив на всі акції ще з 2002 року, з позаминулих парламентських виборів. Мені не затьмарить очі ніхто, бо в мене є свій Президент! Я не розчарований жодним його словом, він робить усе правильно, робить для народу, для мене, для  моїх дітей і внуків. Нині є загроза для нашої держави і нації, тому я знову тут, аби ще раз підтримати Ющенка. Запитуєте, чому сьогодні мало таких як я на Майдані? Ще не вечір, прийдуть, – вірить Анатолій Романюк із села Гнідин Бориспільського району.