Дуб, що пам’ятає Київську Русь
Товстелезному – 6 метрів 30 сантиметрів у обхваті й 30 метрів заввишки – дереву на вулиці Осиповського 580 – 630 років.
Найстарший у Києві дуб став заповідним і потрапив під охорону держави лише чотири роки тому. Росте він неподалік будиночка лісівника В.Крістера, у якому не раз гостював Тарас Шевченко. Неподалік ростуть двохсотрічні буки. Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, котрий за підтримки столичної влади організував публічне лікування цієї пам’ятки природи та історії, зауважив, що якщо буки не набудуть якогось природоохоронного статусу, то будь-якої миті можуть прийти працівники «Київзеленбуду», скласти акта, що дерева хворі, й спиляти їх.
З огляду на ставлення до історичного дуба песимізм цілком обґрунтований: при спорудженні «висотки» важка техніка здерла чималий шмат кори й пошкодила ґрунт біля коріння, утворивши глибоку яму, а жеківські працівники додумалися поставити упритул бак для сміття, котре зайнялося і спалило чимало тіла дерева. У верхівку влучила блискавка, й обгорілі гілки теж ніхто не обрізав. Та Володимир Борейко запевнив: після лікування дуб простоїть ще кількасот років.
Начальник відділу регулювання зелених насаджень і біоресурсів Управління охорони навколишнього природного середовища столичної адміністрації Тарас Мельничук, котрий теж узяв участь у порятунку найстаршого київського дерева, розповів, що нині в Києві 102 заповідних природних об’єкти (окремі дерева, групи їх і заказники) з різними природоохоронними статусами, і 54 заповідних об’єкти. Їх охороняє Закон України «Про природно-заповідний фонд». Існує й п’ятирічна програма розвитку зеленої зони Києва, ухвалена торік Київрадою, але Мельничукові, Борейкові, керів-ни-цтву «Київзеленбуду» та численним громадським природоохоронним орга-нізаціям ніяк не вдається домогтися скасування рішення міської влади про посипання взимку вулиць сіллю, від якої дерева дуже швидко гинуть.
Дуб-старійшина – дванадцятий пацієнт природоохоронців. Його рани ретельно змастили розчином мідного купоросу, аби знищити хвороботворні мікроби, котрі завжди є на пошкоджених деревах.
Коли розчин підсох, зробили пломбу з цементу і битої цегли на корінні й стовбурі, відтак усе заґрунтували й покрили кількома шарами олійної фарби. Такий аналог кори – найкращий захист від вітрів і дощів. На черзі – лікування заповідних каштанів, акацій, лип і буків, аби вони дожили до природоохоронних статусів і природної смерті.