І грішного зроблять святим
До Києва прибули американські адвокати. Переконати українців у тому, що їхній підзахисний Володимир Щербань – колишній голова Сумської облдержадміністрації – хороший хлопець.
За версією президента міжнародної консультаційної компанії Хоріа Мокану, до США пан Щербань потрапив 9 квітня 2005 року. Як турист. Під час відпочинку він дізнався, що в Україні його звинуватили в здирництві та порушенні прав виборців під час президентських виборів 2004 року.
З переляку Володимир Петрович попросив політичного притулку. Поки розглядалася його заява, агенти митно-імміграційної служби США арештували сумського туриста. За перебування в країні по закінченні терміну візи. Розпочалася процедура видворення за межі США.
А тим часом юристи міністерства національної безпеки надали судді й звинуваченому копію так званої «червоної картки» Інтерполу. У ній зазначалося, що людина з України на ім’я Володимир Щербань – злочинець у розшуку. Водночас американці отримали й ордер на арешт, виданий 5 травня Сумським міським судом. Заокеанський суд відреагував миттєво. Щербаня помістили за ґрати. Без права на звільнення.
Володимир Петрович, ясна річ, не погодився з таким вердиктом. Його адвокати зазначили, що суд ухвалив рішення, не перевіривши ордер на арешт, надісланий із України. Чиновники з тамтешнього міністерства національної безпеки вирішили всерйоз поскубти небідного клієнта. І не прогадали. Щербаня звільнили під двомільйонну заставу. Зрозуміло, доларову. Сталося це 17 січня 2006 року. А за чотири місяці українського «туриста» знову взяли під варту. Аби не втік до Росії. І водночас зажадали внести ще одну заставу – два мільйони доларів. Володимир Петрович і цього разу виявився щедрим.
Проте розставатися із заробленими важкою працею чотирма мільйонами баксів аж ніяк не хотілося. У квітні 2006-го через адвокатів сумський «мученик» звернувся до однієї з вашингтонських компаній, аби та розслідувала, що конкретно інкримінується Володимиру Щербаню. Свою роботу вашингтонці завершили у вересні. Висновок для екс-губернатора Сумщини прозвучав обнадійливо. Володимир Петрович виявився цілком чесною, порядною, моральною й законослухняною людиною. На радощах чоловік вирішив повернутися в Україну. А щоб ліпше йому почувалося на рідній землі, американська Феміда віддала перші 2 мільйони доларів. Подейкують, з п’ятивідсотковою надбавкою. Мовляв, «зелень» Щербаня нізащо страждала. Кажуть, Петровичу обов’язково повернуть й інші два мільйони. Як і належить, з відсотками.
От який вишкіл мають заокеанські адвокати. Така філігранна робота варта певної суми. Якої саме? Містер Мокану заявив, що не в американських традиціях озвучувати адвокатський гонорар. Розмір якого, очевидно, здатен сплатити далеко не кожен заможний американський клієнт. А от громадянин з бідної України такими грошима володіє...
– Результат нашого розслідування – власність клієнта. У даному випадку пана Щербаня, – каже керівник вашингтонської компанії Денис Трифонов. – Деталі коментувати не маємо права. Не можемо назвати й тих людей, що свідчили проти Володимира Петровича. Але, повірте, існуюча обвинувачувальна база – цілком не доказова. Мабуть, є якась причина, що Україна не змогла американській Феміді надати документи, які свідчили б не на користь пана Щербаня.
За словами ж Хоріа Мокану, українським правоохоронцям нема чим похвалитися перед заокеанським правосуддям. А надсилати туди підроблені папери Генпрокуратура України не наважується. Бо ж документи обов’язково потраплять до справжніх суддів-професіоналів. І все таємне стане очевидним. Відкриється правда про політичні переслідування нашого підзахисного. І тільки.
На прощання запитав заокеанського гостя, чи він, бува, не пробував свої сили в написанні судових трилерів. Гадаю, у Мокану це вийшло б не гірше, ніж у його знаменитого співвітчизника, адвоката й оповідача-белетриста Джона Гришема.
– Я говорю про цілком реальні життєві речі. Це – не жарти, – зрозумів мою іронію американець.
Так і я ж, власне, про те…