«Угорські події» і КДБ

Дивні збіги трапляються все ж в історії. 23 жовтня 1956 року в соціалістичній тоді ще Угорщині почалася визвольна боротьба, яку в радянських підручниках історії називали «угорськими подіями», що закінчилися введенням туди радянських танків.

Саме тоді в двері наших сільських і міських осель уперше в мирний час постукали «похоронки», а ті, хто повернулися живими, отримали статус учасників війни. Пізніше, 1968-го, була Празька весна, а потім 10-річна афганська війна. І у всіх цих безглуздих конфліктах боролися й гинули за зовсім далекі їм цінності тоталітарної держави юні радянські солдати, майже діти. А вирішальна роль у визначенні державних інтересів, які треба було захищати на чужині, належала КДБ СРСР. Найдивніше те, що також 23 жовтня, тільки 1991 року, було розпущено й КДБ. Хоча мені іноді здається, що він діє й досі, щоправда, тепер уже захищаючи «кревні» імперські інтереси не СРСР, а Росії. Та й послідовники у колишніх КДБістів залишилися не лише на теренах теперішнього СНД, а й у колишніх країнах соцтабору.

І, як на мене, не обійшлося без них, або хоча б їхніх радників і на цьогорічних святкуваннях на площі Лайоша Кошута у Будапешті. Як і 50 років тому тут навіть з\'явився радянський танк Т-34, були потерпілі, заарештовані та поранені. А ювілейні урочистості, які мали стати символом національної єдності, насправді продемонстрували трагічний поділ всередині угорських політичних еліт, між народом та владою… То ж збіги таки не бувають випадковими. Особливо в історії.

Катерина Бурлака