Вибух «наднових»: Іваненка, Петренка, Сидоренка…
«Ученицям молодших, а особливо старших класів категорично забороняється…» Пригадали? Швидкий потяг Бухарест – Синає, провінційне румунське містечко, дівчина з казино, яку висадили на перон контролери, – героїня Анастасії Вертинської, і скромний учитель астрономії, заглиблений у себе і свою науку, далекий від світу «мадмуазель Куку», – герой Ігоря Костолевського. То був, мабуть, кульмінаційний момент, коли пан Марій мало не до смерті налякав свою несподівану гостю, повідавши їй таємницю про відкриту ним нову зірку. Але от що цікаво. Переляк столичної панянки мов рукою зняло і в очах запалали веселі вогники, коли вчитель на прощання запевнив її, що своїй зірці він вирішив дати ім’я… Мона.
Звичайно, в жодному каталозі світила з такою назвою ви не знайдете. І взагалі, ситуацію у цьому радянському фільмі описано малоймовірну з багатьох причин. Ілюзією є насамперед легкість, з якою можна вигадати і утвердити назву тому чи тому небесному тілу. А втім, послухаймо, що з цього приводу думає провідний науковий співробітник відділу фізики зір та галактик Київської обсерваторії НАНУ Олександр ПУГАЧ:
– При Міжнародній астрономічній спілці (МАС), – сказав Олександр Федорович, – діє спеціальна Комісія з номенклатури. От на неї і покладено місію надавати імена нововідкритим кометам, планетам – великим і малим, астероїдам, зіркам і галактикам. Все більшою мірою доводиться цій комісії затверджувати назви гір, «морів», кратерів та інших об’єктів на найближчих наших сусідах – Місяці і Марсі. Робота ця серйозна і відповідальна. Тому зазначу відразу: діяльність будь-яких фірм, які беруться «подарувати» вам зірку чи ділянку ґрунту на Марсі або надати якомусь небесному тілу назву за вашим бажанням (за певну і немалу платню, звісна річ!) – чистісінької води туфта і повний нонсенс. Крім того, що це шахрайство – адже «сертифікат», виданий такою фірмою, не має жодної юридичної сили, а в серйозних наукових колах викликає якщо не гомеричний регіт, то принаймні іронічну посмішку, є й моральний бік справи. Уявіть, що навколо зірки, подарованої тій чи іншій vip-персоні, обертається населена планета. То що, Моні і їй подібним судитися з її мешканцями? Чим вони розплачуватимуться за своє зухвальство – фішками з казино? Якщо серйозно, то в Україні повинен діяти закон, який чітко визначав би права на власність наших громадян щодо космічних об’єктів і відповідальність юридичних осіб, котрі обманним шляхом намагаються цим спекулювати і ґендлювати.
Усі яскраві зірки нашого неба і деякі галактики було названо ще тоді, коли зазначених фірм не було й у проекті. Сіріус, Вега, Бетельгейзе, Антарес, Альдебаран, Денеб… Чумацький Шлях, Туманність Андромеди… Усе це дуже давні імена. У наш час нововідкрита зірка отримує певний номер і прив’язується до назви одного з 88 сузір’їв. Наприклад, 61 Лебедя. Це означає, що ця зірка, яка, до речі, реально схожа на Сонце, у сузір’ї Лебедя 61-а за видимою яскравістю. Відомі зірки, про які йшлося вище, крім традиційної давньої назви, мають і прив’язку до відповідних сузір’їв – Альфа Великого Пса (Сіріус), Альфа Діви (Спіка, або Колос), Бета Оріона (Рігель) тощо. Присвоювати зіркам назви на кшталт «Мона» просто не заведено, це суперечить усталеним в астрономічній науці традиціям.
З кометами простіше – їм надаються імена їхніх першовідкривачів. За згодою зазначеної Комісії, ясна річ. За планетами колись можна було вивчати давньогрецьку і римську міфології. Але планети почали відкривати і за межами Сонячної системи, а астероїдів виявляється так багато (і кількість їх з кожним роком збільшується), що для їхньої номінацій не вистачило б міфів і казок усіх народів Землі. Тож тут можливі певні відступи від канонів, але знову-таки з відома МАС і її Комісії. Ще більше свободи у виборі назви допускається щодо гір, кратерів і «морів» на Марсі та інших планетах. Нехай дерзають бажаючі. От тільки запитання: навіщо? Задля задоволення власного марнослав’я і надмірних амбіцій?
* * *
На завершення Олександр Пугач запропонував вашому кореспондентові обмінятися подарунками на пам’ять. Від зодіакального сузір’я Діви я відмовився і керувався при цьому звичайним земним прагматизмом. Неподалік від Альфи Діви – зірки Спіки виявлено не що-небудь, а ціле скупчення галактик, десятки тисяч. Кожна така галактика – мільярди зірок. Уявіть, лишень, скільки це може бути судових позовів на мою грішну голову, скільки копій із «сертифікатів» доведеться знімати, аби щось довести справжнім власникам. Та й чи доведу?