Правнук динамівця. Артем Мостовий, «зірка» кубкових перегонів
Він став яскравим відкриттям цьогорічного футбольного сезону. Дебют у першоліговому «Борисфені» ознаменував аж вісьмома голами в п’ятнадцяти матчах. А два його влучних удари в кубковому поєдинку з одеським «Чорноморцем» привернули до хлопця загальну увагу всієї України.
– І все-таки, попри підвищену популярність, відомо про Мостового-футболіста зовсім мало. Задовольниш цікавість уболівальників, Артеме?
– Звичайно. Хоча й розповідати, за великим рахунком, нічого. Ні я, ні моя команда досі нічого суттєвого не виграли. Хіба що – протокольним рядком: киянин, 23 роки, залюблений в народну гру змалечку, взірець для наслідування – славне «Динамо» з найкращих часів у повному складі. Зрозуміло, форварди насамперед: Леоненко, Шевченко, Ребров…
– Ти вражаєш уболівальників не тільки вмінням забивати м’ячі, а й природною швидкістю. Можливо, гени? Хтось з рідних займався футболом професіонально?
– Ні. Мої батьки, як і близькі родичі, далекі від великого спорту. Зате непоганим футболістом, кажуть, був мій прадід. Його прізвище – Нестерчук. За сімейними переказами, він грав за київське «Динамо» в довоєнний період і навіть був капітаном команди. Можливо, й справді далися взнаки гени.
– «Борисфен», здогадуюся, не перша твоя команда.
– Футбольною освітою доводилося займатися самотужки. Тренувався і грав у командах заводу імені Лепсе. Потім були ірпінська «Нафком-Академія», дублюючі склади полтавської «Ворскли» та київського «Арсенала». «Борисфен», скажу так, моя перша справжня команда. Бодай тому, що працювати під опікою тренера Рябоконя – одне задоволення. Він повірив у мене, і це примножило мій оптимізм і віру в свої можливості.
– Ти з партнерами уже подбав про гучну кубкову сенсацію, вибивши з турніру першого кубкового тріумфатора. А на часі – «Шахтар»…
– Ми цього матчу чекаємо з особливим нетерпінням. Зіграти з чемпіоном України дуже важливо. Чи буде сенсація? Поживемо – побачимо...