Втілена солодка мрія
510 років тому європейці випили перший кухлик шоколаду
Ви здивуєтесь, коли дізнаєтесь, що у львівських кав’ярнях каву не заварюють. Тут полюбляють пити шоколад. Кав’ярні тут – куди не кинеш оком. На кожному розі: і «Синя Пляшка», і «Під Левом», й «Під Клепсидрами». Остання – справжня Мекка для богеми. «Тут (і про це вам неодмінно скажуть) любили відпочивати «три мушкетери» (зйомки знаменитого фільму відбувалися за двадцять метрів від кав’ярні – Авт.). І саме тут, – мій співрозмовник – менеджер з корпоративних зв’язків компанії «Нестле Україна», член наглядової ради фабрики «Світоч» Геннадій Радченко продовжує свій екскурс по «Клепсидрах», – найпридатніше місце для початку кавово-шоколадного інтерв’ю: і вигляд, і смак, і зміст».
– Пане Геннадію, щодо уподобань (замовляємо дві чашки гарячого шоколаду): 510 років тому індіанці зустріли Колумба ритуальними танцями і запропонували йому підкріпитися гарячим шоколадом. Але пахуча рідина не спокусила мореплавця. Він від «їжі богів» відмовився і посіяв сумнів у душах тамтешнього люду. І не лише тому, що аборигени свято вірили в цілющі властивості «чоколатля». До приходу європейців у багатьох народів Центральної Америки какао-боби використовували замість грошей. Пити ж «золото» могли тільки дуже багаті люди. І якщо, вважали індіанці, «білий бог» не хоче бути суспільно значущою і шанованою персоною, то який з нього бог?
– Саме так. Але супутники Колумба тоді ще несолодке заморське питво вподобали і привезли його з собою до Європи. Перші сто років шоколад вживали без тубільських домішок. А потім додали цукру, і ритуальне яство Монтесуми стало улюбленими ласощами половини людства. Хоча, про це не варто забувати, на перших порах шоколад був дуже дорогим і продавали його за дзвінку монету.
– Звичайна плитка шоколаду від «Світоч» нині коштує в Україні близько 3,2 грн. Точно така в країнах ЄС – 2-2,5 євро. Чому така різниця?
– Так історично склалось і осіло у свідомості нашого споживача, що шоколад – не розкіш. Вітчизняний ринок дуже щільний. І боротьба з конкурентами зобов’язує нас грати за правилами, які встановлюють не лише виробники, а й покупці. Одночасно, якщо ви помітили, українські вироби з позначкою «Nestle», нічим не поступаються своїм побратимам зі Швейцарії, Польщі і Чехії. Можете в цьому переконатися.
– Це можна розцінювати як запрошення на фабрику?
– Так, будь ласка.
Наступного дня у накрохмаленому халаті і береті, із перепусткою в руках, разом із «шоколадним» гідом опиняємось у святая святих підприємства. Солодкий запах лоскоче ніздрі і все в думках – про шоколад.
– Хіба ж тут можна працювати?
– Це від незвички (усміхається). Починаємо, звичайно, з рук (вхід – вихід, перехід із цеху в цех з обов’язковим миттям рук – Авт.). Ви хотіли побачити шоколадну ріку? От вона.
Підходимо до агрегата. Тече. Про те, щоб пальчиком пірнути, – і не думай. «Річка» наглухо закрита ледь не куленепробивним склом. Щоб жодних контактів із зовнішнім світом. Такі ж «скафандри» на молочних джерелах і загалом на всьому, що рухається. У другому цеху великий, у прямому розумінні слова, сюрприз. Батончик «Lion» королівського розміру. Є й інші новинки із «левом» і позначкою «750 років». Отакий сюрприз для ювіляра! Розпитую робітниць про їхнє «солодке» життя: «Пам’ятаєте, героїня радянського фільму «Солодка жінка» працювала на кондитерській фабриці і зовсім цукерок не любила?»
– Це лише в кіно (сміються)! Хіба ж цукерки можна не любити? Дивимося, щоправда, ми на них спокійніше.
Через дві години «шоколадного ходіння» виходимо на фабричний двір.
– Пане Геннадію, рік тому говорили, що фабрику треба реприватизувати і повернути законному господареві. З чим пов’язані такі розмови?
– Я просто дивуюся. Про якого такого господаря йдеться? Фабрику засновано 120 років тому ще в часи Австро-угорської імперії. Брендове ім’я вона дістала за часів СРСР. А сучасним обладнанням зобов’язана компанії «Nestle» (починаючи з 1998 року обсяг інвестицій склав понад 260 млн. грн. – Авт.). Цього року виробництво шоколаду зросло на 5,3 відсотка і сягнуло 29,9 тис тонн. Зарплату і податки ми платимо своєчасно (торік підприємство заплатило 42,7 млн. грн.). А місту-ювіляру (наблизилися до виставкової експозиції) ми подарували нову за оформленням двоярусну коробку цукерок і дві нові плитки шоколаду «Собор Святого Юра» і «Ринкова площа».
– З цукерками – зрозуміло. Щодо шоколадок. Дві плитки – чорний і молочний – це натяк на весілля сина короля Данила Галицького – князя Лева і угорської принцеси? За легендою, Львів було засновано на честь цієї події?
– Ні, щодо весілля, то це звичайний збіг подій. Щоб було і гірко нам і солодко.
– Спасибі за екскурсію і за знайомство із шоколадним Левом.