А ніхто і не гарантує надання державних гарантій
Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України та членів їхніх сімей було оприлюднено за часів, коли міністром оборони був Євген Марчук. У зв’язку зі значним скороченням армії було фактично напрацьовано цілий пакет соціальних гарантій. Серед них найважливішою складовою стало надання (чи поліпшення) офіцерам і прапорщикам житла. І термін законодавці намітили – протягом трьох років із дня звільнення у запас чи у відставку.
Визначили вони одним розчерком пера термін «3 роки». Але, вочевидь, не подумали, чи зможе держава, із економікою, що розвивається не дуже вже й швидкими темпами, впоратися з таким завданням. Євген Кирилович Марчук на запитання журналістів щодо реальності виконання нелегкого завдання відповів, що виконання положень закону – справа цілком реальна. В усякому разі, якщо військовим відомством буде керувати саме він.
Але керував ним пан Марчук недовго – у головне крісло військового відомства сів спочатку Олександр Кузьмук, а потім – Анатолій Гриценко. І на запитання звільнених «під гарячу руку» військовослужбовців під час урядових «гарячих ліній» міністри оборони відповідали, що… такий соціальний пакет дійсно існує. А в ньому, як у казці, і солідна грошова компенсація, і квартира протягом трьох років. Усе це було. Тільки не було побудованих квартир. Їх вкрай недостатньо і для звільнених у плановому порядку. А про тих, кого кинули під «танк» реформування армії, намагаються і не згадувати. Дякувати Богові, колишні військові – люди дисципліновані, звикли відповідати на будь-яку кривду коротко: «Точно так», або «Єсть». Лояльні вони і до рідної держави, як до матері. А от вона до них – як мачуха.
Нинішнього року планується, що розлізуться «межи людьми, мов мишенята» ще 24 тисячі осіб. І армія наша продовжить набирати обрисів «мобільної, але боєздатної». Про це, до речі, між іншим, доводилося писати і вашому оглядачеві. І все це було б добре, якби оті звільнені як непотріб, в усякому разі переважна більшість із них, не запитували, чому саме їх звільнили – адже вони, вступаючи у військові училища чи на курси прапорщиків, мріяли служити державі-матері вірою і правдою.
Цікава подробиця – закінчується третій з «обіцяних» років, але військові високопосадовці не поспішають оприлюднювати факти ощасливлення звільнених «у відповідності із реформуванням». Може, комусь із звільнених нещодавно позачерговиків квартирку виділили чи гроші на її купівлю? А, може, надали з банку кредит на індивідуальне будівництво житла? А чому ж оприлюднювати такі факти… якщо їх не існує. І грошей у державному бюджеті, виведених окремим (цільовим) рядком, теж не існує. І державний бюджет на 2007 рік, скоріше за все, не стане винятком. Тож посадові особи з департаменту будівництва Міноборони України радять обдуреним державою людям знайомитися ближче з вітчизняним судочинством. Тобто, в колишніх офіцерів і прапорщиків є, на їхню думку, всі юридичні підстави шукати задоволення своїх законних прав у судах. Порада, звичайно, слушна. Втім – і це не військова таємниця – відомо, що їхня боротьба у судах буде дуже напруженою. І більшість із них ніколи не прокричить здравицю на честь справедливого і гуманного вітчизняного суду. Хоча б тому, що, за великим рахунком, з обличчям позивача ми знайомі. А з обличчям відповідача? Хто ним стане? Міністерство оборони України? Так воно не отримує від держбюджету потрібних для розставлення усіх крапок над «і» асигнувань. Адже відповідний закон передбачає фінансування, виділене окремим рядком, та програми забезпечення колишніх військовослужбовців житлом. Але окремих рядків ніхто не виписує. А тому облік вищеназваної категорії осіб ведеться, але ставлять їх у загальні черги. У всіх без винятку військових гарнізонах нашої країни. І поки не буде цільового виділення грошей, проблему не розв’язати. Про це казав, зокрема, голова житлової комісії Київського гарнізону полковник Віктор Сахно.
Водночас чекають квартир не лише позачерговики, які давно вже перетворилися на звичайнісіньких черговиків, а й усі безквартирні військові. Очікують і будівельники, які через відсутність коштів не можуть працювати на повну силу в інтересах оборонного відомства. Бо, і це уже негативна традиція, гроші йому чомусь виділяють у другому півріччі. А тому виконати річні плани стає проблематично. У всіх напрямах показовим є нинішній рік. Так, порівняно з роком минулим, ліміт держбюджетних асигнувань на житлове будівництво збільшено вдвічі. Радійте, служиві!? А чому ж не радіти, якщо фактично фінансування у першому півріччі цього року, порівняно з відповідним періодом 2005-го, зменшилося на 37,7 відсотка. А загалом із передбаченого на цей рік загального ліміту асигнувань 1271,8 млн. гривень 773,1 мільйона (60,8%) заплановано на грудень.
Передбачуване істотне підвищення цін на енергоносії, безумовно, неминуче підвищить і вартість квартир. Оскільки нинішній стан економіки не вселяє сподівань, що з бюджету може бути виділено додаткові кошти на будівництво і закупівлю житла для військовослужбовців, то й немає гарантій, що покрити цю різницю цін вдасться. Як немає і гарантій, що положення названого вище Закону України про військовослужбовців, скорочених під час реформування, реально почнуть працювати.