Наука вигравати

Українці взяли гору над  лідерами, попри труднощі на вогневому рубежі

УКРАЇНА – ШОТЛАНДІЯ – 2:0 (Кучер,60, Шевченко, 90, пн). Вилучення: Пресслі (86). Шовковський, Свидерський, Кучер, Русол, Несмачний, Гусєв (Милевський, 61), Шелаєв, Тимощук, Калиниченко (Воробей, 76), Воронін (Шершун, 90), Шевченко, тренер Олег Блохін – Гордон, Нільсен (Макманус, 89), Пресслі, Вейр, Г.Александер, Фергюсон, Колдвелл, Флетчер, Хартлі, Міллер, Макфадден (Бойд, 73), тренер Волтер Сміт. Арбітр Ханссон (Швеція). Київ. НСК «Олімпійський». 55000 глядачів.

Ми таки маємо гідну захоплення національну футбольну дружину. Таким є головний висновок після вельми важливого матчу з чинним лідером єврокваліфікації. Мова не стільки про перемогу, хоча саме вона наповнила наші серця гордістю та оптимізмом, скільки про власне гру – динамічну, змістовну і по-справжньому яскраву. Погодьтеся, що таких оцінок і вражень вітчизняному симпатику бракувало навіть під час історичного прориву «жовто-блакитних» на цьогорічний мундіаль. Естетику позавчорашнього групового маневру доречно доповнили й промовисті цифри: удари – 17:1,  у тому числі в площину воріт – 9:0, кутові -7:0 на користь українців. Ігрова перевага господарів насправді була беззаперечною! Тоді чому ж так довго довелося чекати на взяття воріт, запитаєте ви, і матимете цілковите право на це бодай тому, що м’яч уперто пролітав повз ціль упродовж години ігрового часу. Пояснення буде простим і категоричним: надмірні труднощі в атаці спричинено проблемами в індивідуальному вишколі наших гравців. Україна футбольна, на превеликий жаль, поки що не має виконавців такого рівня, як, приміром, Італія: згадайте хіба що віртуозний гол Тоні в суботньому матчі з українською командою. Завдати вирішального «пострілу» так безжально та водночас бездоганно, як це зробив снайпер італійської збірної, далеко не завжди вдається навіть Шевченкові. А що вже казати про Вороніна та решту його партнерів… Однак ще дошкульнішими є враження від тактичного вишколу наших провідних майстрів. Вони лише вчаться цілеспрямовано пресингувати  суперника, синхронно взаємозамінювати один одного і блискавично переходити від оборони до наступу та навпаки. Хоча засвоюють цю хитромудру науку, слід визнати очевидну річ, і швидко, і повною мірою.  Своєрідною атестацією може слугувати і матч проти Шотландії. Наші  тренери приголомшили конкурента калейдоскопом тактичних переміщень і взаємозамін у безпосередній близькості від володінь Гордона. Бо не тільки форварди та центральні хавбеки, а й флангові  напівоборонці господарів курсували по всьому фронту наступу, намагаючись збити з пантелику захист гостей. Здавалось би, все зрозуміло та просто: Гусєв і Калиниченко, зміщуючись до центру і відводячи за собою флангових візаві, звільняли простір для стрімких проривів Свидерського та Несмачного. Проте правильний і дуже цікавий задум українців тривалий час спрацьовував лише на половину. Так, оперативний простір наші лінійні мали, але скористатися ним сповна, зважаючи на невисокий загалом потенціал корисної дії, ніяк не могли. Натомість тіснява на центральній осі, навіть незважаючи  на майже постійну чисельну перевагу «жовто-блакитних», зводила нанівець активні спроби Шевченка вивести сам на сам із голкіпером або Вороніна, або Калиниченка. Та недарма кажуть: якщо довго мучитися… Щось таки склалося! Нарешті «знайшов» себе в атаці Несмачний, а Свидерський взагалі став співавтором обох результативних акцій!.. Виграш абсолютно закономірний. Молодці! Шкода лишень, що такого завзяття і такої віри в свої можливості Блохін і його команда не засвідчили і в Італії. Бо той змарнований шанс ми будемо згадувати ще не раз уже на фінішній прямій.