Остання летючка
У неділю на Байковому цвинтарі Києва зібрав колег на свою останню редакторську летючку Олег Іванович Ситник.
Наперекір рокам і втратам, їх прийшло чимало – тих, хто працював з Олегом у газетах \'\'Київський комсомолець», «Молода гвардія», «Молодь України», «Радянська Україна», «Вечірній Київ», «Прапор комунізму», «Сільське життя» (додаток до газети «Киевские ведомости»)…
Уже деякі з цих видань зникли з нашого інформаційного простору, окремі змінили назви і суть. Але для тих, хто працював у них, на все життя залишилися гарт і професіоналізм школи Олега Ситника. Це, на моє переконання, і є найвищим мірилом редакторського таланту, яким поцінує історія української журналістики його діяльність.
Справжні редактори – не лише творче ядро колективу, а й остання надія кожного, хто шукає правду, потребує допомоги.
Ті, хто прийшов віддати останню шану своєму другу і наставнику, згадували, що двері його кабінету не зачинялися: він знаходив час вислухати людину, вирішити її проблеми.
Провівши Олега Івановича в інші світи, ми завжди пам’ятатимемо його редакторські і житейські уроки.
Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Національної спілки журналістів України