«Донецькі», донеччани і жителі Донбасу
Коли серед людей, які цікавляться політикою, вживають слово «донецькі», то мають на увазі передусім політиків, зокрема більшість нинішніх урядовців. Журналісти беруть це слово в лапки тому, що всі «донецькі» уже – хто давно, а хто недавно – стали київськими. Тут вони живуть, працюють, а до земляків їздять здебільшого за голосами… Нині мова не про «донецьких», а про пересічних жителів найбільшої в Україні, шестимільйонної області. Що вони думають про політику, чим гордяться чи обурюються, у кого вірять, що їдять, п’ють й чим пригощають гостей?
Політологи й соціологи з Донецького інформаційного аналітичного центру (ДІАЦ) у вересні опитали 800 пересічних донецьких жителів шахтарських містечок і селищ про їхнє, скажімо так, життя-буття.
Проблеми
На думку 43 відсотків жителів Донеччини, у нинішній час ситуація в країні не змінюється. 35 вважає, що погіршується, а 11 – поліпшується. У їхній рідній області ситуація стала кращою для 17 відсотків. Зважте, до влади в уряді прийшли «донецькі», ще мало що встигли зробити, а їхні земляки уже стали оптимістичнішими: у березні 60 відсотків казали, що ситуація у державі погіршується. Як відомо, увесь економічний блок уряду – в руках вихідців з Донбасу. Однак, 70 відсотків їхніх земляків й надалі вважають, що економічне становище України – погане.
Найбільше жителів Донбасу хвилюють ріст цін, бідність, низькі зарплати і пенсії, низька якість комунальних послуг й високі тарифи, екологія. Одне слово – проблеми, як і в усіх українців. Окрім екології: у загальноукраїнських опитуваннях ця проблема – значно нижче четвертої позначки за актуальністю.
Цікаво, що такою актуальною проблемою, наприклад, для Києва, як житловою, переймаються лише 13 відсотків жителів Донеччини. Вона на Донбасі – на рівні з охороною здоров’я, алкоголізмом, роботою транспорту і якістю доріг. Навіть сміття донеччан хвилює більше, ніж ціни на житло. Побутує думка, що жителі Донбасу залишають свої домівки у пошуках роботи. Не зовсім так, лише 11 відсотків з них занепокоєні безробіттям. Доводилося чути, зокрема й з високих трибун, що Донбас, мовляв, ледь не інкубатор злочинності й корупції. Але лише два відсотки жителів краю схвильовані цим. Як, до речі, й проблемами освіти – тут стереотип про «робітничий край» підтверджується. Зате з політичною стабільністю, – на відміну від думки громадян України загалом, на Донеччині порядок. Й не дивно: там фактично однопартійна система, і це не дає спокою лише чотирьом відсоткам опитаних.
Патріотизм
На звинувачення у сепаратизмі жителі Донеччини не образилися. На запитання, ким вони себе відчувають передусім – громадянами України чи жителями Донбасу, половина вибирає першу відповідь, а 32 відсотків «регіональну». Звісно, донеччани не такі українські патріоти, як, скажімо, галичани. Однак, за словами політолога з ДІАЦ Анастасії Коломієць, якби серед варіантів відповідей було «громадянами Росії», то ця альтернатива мала б мізерні шанси.
Водночас майже 80 відсотків жителів Донеччини гордяться своїм краєм. Але менше половини відчувають гордість і за Україну. У цьому питанні промовистим, певно, є те, що аж 35 відсотків не визначилися з відповіддю, вони вагаються. Можливо, чекають всеукраїнських успіхів уряду Януковича чи й справді повірили, що «все буде Донбас».
Характер
Половина респондентів вважають, що в суспільстві уже склався такий собі образ представника Донбасу, який відрізняється від жителів інших регіонів України характером, ментальністю, способом життя. Характеризуючи своїх земляків, опитані відзначили такі їхні риси, як працелюбність (38), терпимість, і доброта (10), гостинність (10), оптимізм, сила волі (7), щедрість (7). Це питання було відкритим, тобто респонденти самі намагалися змалювати образ жителя Донбасу. А ось коли їм надали чіткі варіанти відповідей, то вже аж 70 відсотків вибрали «працелюбність», 34 – «терпимість», 22 – «силу волі», 22 – «доброзичливість», 21 – «оптимізм». При відкритому опитуванні про негативні риси представника Донбасу респонденти не розповідали. А ось коли побачили серед запропонованих відповідей «пияцтво», то кожен десятий погодився, що й на Донбасі без цього не обходиться.
Символи
Українці вважають, що символом Донбасу є пальма Мерцалова (елемент герба регіону). Кожен десятий житель Донеччини з цим погоджується. Але кожен другий каже, що саме шахти й вугілля передусім символізують їхній край. 37 відсотків вважають символом регіону ФК «Шахтар», по 23 – Свято-Успенську Святогорську лавру і Азовське море, 17 – донецький метал, 7 – пиво «Сармат», 6 – Артемівське шампанське.
Цікаво, що в колишній вотчині теперішніх комуністів, друге місце серед символів зайняла Святогорська лавра. А останнє – двадцяте – донецька площа Леніна. Остання, незважаючи на назву і на сучасні політичні акції на ній, набрала 6 відсотків. Тоді як пам’ятник Шахтарю – 37, зайнявши друге місце, власне, після вугілля й шахт.
Серце Донбасу – Донецьк – 90 відсотків опитаних вважають промисловим центром, кожен другий – діловим і бізнесовим, кожен п’ятий – спортивним, і лише кожен десятий – культурним і науковим. А ось з тим, що Донецьк нічим не відрізняється від інших українських міст, погоджуються лише три відсотки.
Гостям Донбасу, туристам місцеві жителі радять передусім відвідати Свято-Успенську Святогорську лавру (58), сам Святогорськ – «Донецьку Швейцарію» з заповідником Національний природний парк «Святі гори» (53) і Азовське море (52). Також донеччани повели б своїх гостей у соляні шахти (20), Хомутовський степ (14), Щурово (12), Великоанадольський ліс (10) та на Сіверський Дінець (7). Останні позиції – море, степ, ліс, річка – свідчать, певно, що шахтарі та металурги й самі після трудових буднів і міської суєти люблять відпочити на природі.
Кухня
Жителі Донеччини люблять їсти, пити і гостей запрошувати. Найулюбленіша страва – борщ. Вони й самі його залюбки їдять (37 відсотків) і гостей пригощають (56). На третьому місці картопля – 15. А ось друге місце в рейтингу страв міняється: самі донеччани дуже люблять пельмені (17), але гостя з-за кордону пригостили б українськими національними варениками. Зважте, вареники й борщ – для закордонних гостей! Хіба не українські патріоти донеччани?
Втім, є й інший парадокс: «наше» сало люблять лише 3 відсотків донеччан, а «ненаші» пельмені – кожен п’ятий. Більше того, пельмені «обігнали» навіть голубці і холодець!
Яке ж застілля у гостинних людей без випивки? 47 відсотків мешканців краю подали б до борщику й вареників – горілку, а 18 – поставили б вино, 10 – шампанське (певно ж, «Артемівське»), 9 – пиво (мабуть, «Сармат»), 8 – самогонку, 7 – домашню наливку, 6 – коньяк, а 4 відсотки, як кажуть, й самі не п’ють, й гостям не радять.
Презентуючи у Києві це соціологічне дослідження, директор ДІАЦ Євген Копатько зауважив, що ще сім років тому більше половини мешканців Донбасу казали, що на новорічний стіл поставлять самогонку. «Чи то жити стало краще, чи кращою стала горілка?», пожартував Копатько. А його колега теж з гумором додав: «Горілка зрівнялася з самогонкою».
Свята і віра
Як і самогонка, відходять у минуле у свідомості жителів Донбасу й радянські свята. Ніхто вже й не згадує про жовтневі, а 1 травня і 23 лютого святкують 4 відсотки. Хоч, що зрозуміло, кожен другий відзначає День Перемоги і 8 березня. Як і День шахтаря. Зате більше половини донеччан святкують Різдво, а Пасху – 70 відсотків. Новий рік – свято для 95 відсотків опитаних. Водночас на заміну радянським святам, українські національні, крім релігійних, не прийшли. Скажімо, День незалежності України відзначає кожен п’ятий, а День Конституції ще менше.
Більш як половина жителів краю вважають себе віруючими (30 відсотків – вагаються, 15 – атеїсти), водночас регулярно ходять до церкви лише три відсотки, зрідка – 60, зовсім не відвідують богослужіння – 36.
Католиків тут майже нема, як і представників нетрадиційних церков. Зате 86 відсотків називають себе православними (зокрема і атеїсти, адже зважте: тільки 52 вважають себе віруючими).
58 відсотків висловлюють приналежність до Московського, а 23 – до Київського Патріархату. Донецький політолог Денис Денисов не бачить нічого дивного у тому, що кожен п’ятий житель Донбасу відносить себе до Київського патріархату. Це люди, які не задумуються про церковні протиріччя, а свою віру «географічно» асоціюють з Києвом як центром країни, у якій живуть.
Дослідження також засвідчило, що в Донецькій області проживають досить забобонні люди. Половина з них вірить у надприродні сили, вдачу, випадок, незворотність долі, прикмети. Але лише кожен п’ятий довіряє астрологам і ворожкам.
Відпочинок
У вільний від роботи час жителі Донбасу надають перевагу пасивному відпочинку: дивляться телевізор (72 відсотків), читають книги й газети (39), слухають музику (29), просто пасивно відпочивають (13), грають у карти, доміно, шахи, комп’ютерні ігри (5). Хоч люблять також повеселитися з друзями (50), зайнятися домашньою роботою (29), пограти з дітьми (24), попрацювати на городі чи в саду (23), відвідати магазин (15), порибалити чи полювати (10), відвідати кафе, дискотеку чи нічний клуб (9), зайнятися спортом (7) , піти в театр (2).
Читають донеччани здебільшого газети й журнали (47 відсотків). Дещо менше – художню (31) і спеціальну літературу (10). Прикро, що 16 відсотків взагалі нічого не читають. На питання про улюблених письменників кожен другий (!) не знайшов відповіді. Кожен п’ятий улюбленим письменником назвав Пушкіна, а друге місце «посів» Шевченко. Тарас Григорович, власне, єдиний з українських письменників, кого назвали донеччани. Щоправда, згадували ще російськомовного Булгакова. Цікаво, що серед улюблених героїв, з яких має брати приклад молодь, донеччани згадали двох – Штірліца і Павку Корчагіна. Та й ці є улюбленими лише для двох відсотків опитаних. Більше як половина респондентів вагалися з відповіддю, а третина – сказали, що «таких немає». Що ж, радянські герої забуваються, а національних донеччани чи то не сприймають, чи не знають. З героями, як і з українськими письменниками, книгами, святами – картина, як бачимо, схожа. Держава не пропагує національні цінності на Донбасі, замість тих, які, як показує дослідження, відходять в історію слідом за СРСР.
Показовою є музика – друге після читання улюблене заняття донеччан. Поряд з сучасною (41 відсотків), вони ностальгують за радянською естрадою (37), а класичну слухає кожен п’ятий. Серед улюблених виконавців жителів Донбасу перше місце посіла українка С.Ротару. Втім, не лише вона, а і наша Т.Повалій випередила «четверту» А.Пугачову. А якщо зважити, що друге місце зайняв М.Басков, поряд з «третьою» Повалій, то можна зробити висновок: донеччанам подобається цей дует. Кому за пісні, кому, можливо, за «російсько-українську єдність», а комусь, напевне ж, запам’яталися їхні «передвиборні» концерти «за Януковича».