Випробування світовим чемпіоном

Українці вирушили до Італії

Жовтневий цикл єврокваліфікації звів українських футболістів з італійцями. Либонь, складнішого випробування й вигадати важко. Бодай тому, що наш опонент є чинним світовим чемпіоном. Якому після стартових невдач, як кажуть у таких випадках, уже й відступати нікуди.

Провал на старті

Італійці почали континентальний відбір домашньою нічиєю з литовцями і поразкою у Франції. Одне очко з шести можливих – очевидний стартовий провал. Але чи насправді такий тяжкий, як може здатися сторонньому спостерігачеві? Сміємо стверджувати, що ні. Так, у Франції чемпіони світу програли беззаперечно. Однак та невдача, звісно, вельми відчутна з огляду на ігрове співвідношення сил, була прогнозованою. Результатом сумнівної вартості виявилася лише нічия з європейськими «середняками» в європрем’єрі. Зрозуміло, це таки втрата і вона насправді може позначитися на загальному підсумковому показникові. Проте і часу, і можливостей для виправлення ситуації в італійців достатньо. Реванш у французів на своєму полі й гостьові виграші в інших конкурентів, а це цілком реальні речі для такої досвідченої і авторитетної команди, як апеннінська, відновлять рейтинговий розподіл сил. Але, щоб сталося саме так, Італія має неодмінно перемагати Україну в найближчій за часом єврокваліфікаційній зустрічі. Бо навіть нічия відкине найтитулованішу команду Старого Світу так далеко, що спроба надолужити згаяне пізніше буде дуже схожою хіба що на пошуки дива.

Перебудова в цейтноті

Отже, найкраща команда світу позбавлена права на нову помилку. Це означає, що й особливого вибору в суботньому матчі вона не матиме. Італія мусить грати на перемогу – і тільки. Однак за ситуації, що склалася в таборі «Скуадри Адзурри», звичне для неї завдання дещо несподівано стало проблематичним. Оскільки взаємини між її новим наставником і футболістами поки що далекі від ідеалу. Роберто Донадоні, колишній зірковий гравець і фактично початкуючий тренер, затіяв ігрову та кадрову перебудову в колективі. Ні, це не революція, як стверджують в Україні, але зазвичай будь-які зміни порушують психологічну цілісність. Тим паче, в такому складному й усталеному колективі, як італійський. Схоже, це зрозумів і сам Донадоні, викликавши на доленосний матч з Україною харизматичного Дель П’єро. Наголошуємо саме на цьому зовсім не випадково. Бо значних кадрових змін після переможного мундіалю насправді не відбулося. Фактичних новачків у складі команди з’явилося тільки троє – Ді Микеле, Маркіоні та Семіолі. До того ж усі вони були, що називається, на підхваті й основної ролі не виконували. Натомість футболістів з очевидними якостями лідера і яскраво вираженою харизмою – таких як Тотті чи Дель П’єро – Донадоні відлучив од команди. А саме вони визначають зазвичай ігровий стиль навіть більшою мірою, ніж тренер. Донадоні спробував оновити ігрову поставу «Скуадри Адзурри» – і прогадав, оскільки цейтнот і відсутність ідейних вожаків-однодумців ускладнили його особисті тренерські проблеми, спричинені нестачею фахового досвіду. Звідси й підстави для повернення Дель П’єро. Радше всього, тимчасового, але воістину доленосного і для колективу в цілому, і для його молодого наставника.

Стратегічний вибір

Українцям, однак, розраховувати на посмішку долі не варто й за таких обставин. Італія футбольна майстровита і досвідчена достатньою мірою, щоб вийти з честю навіть з особливо складних ситуацій. Показових історичних прикладів – не злічити. Але використати об’єктивні труднощі господарів і обернути їх на свою користь «жовто-блакитним» і можна і треба. Мова про ансамблеву розбалансованість, очевидну в стартових матчах, і відсутність можливостей для стратегічного маневру. Італія гратиме виключно на виграш, не маючи в основному складі прудконогих Кассано та Джилардино і потерпаючи від ігрової «розмитості» середньої ланки. Та ще й «тримаючи» в голові вражаючу історичну перевагу над українською командою, увінчану червневим розгромом хлопців Олега Блохіна в німецькому Гамбурзі. Наші шанси на вдалі гостини в Італії приховані саме тут. Іншого варіанту нам не дано. Бо ми поступаємося світовим чемпіонам і в індивідуальному вишколі, і в умінні колективно вести позиційну боротьбу. Зате здивувати «біло-голубих» несподіваним вибором ігрового дебюту і приголомшити їх умінням контратакувати в поєднанні з локальним пресингом – можемо і зобов’язані. Звісно, якщо робимо стратегічну ставку на матч з Італією, а не з Шотландією. Це – принциповий вибір, од якого й залежатиме наша турнірна доля надалі.