Позбавлена материнських інстинктів

Повертаючись із місць позбавлення волі чи відбуваючи умовний строк покарання, дехто намагається чимскоріше позбутись отого принизливого «судимий», хоча й був у житті хибний крок, однак знайшов у собі сили стати таким, як всі. До жінок в цьому відношенні суспільство особливо прискіпливе. Не кожній з них щастить вистояти. Довести, що здатна бути доброю матір’ю, змусити повірити в своє безкомпромісне переродження. І коли не вистачає рішучості, вибороти нову долю, залишається зневіра. А за нею – повна деградація, коли хиба за хибою, злочин за злочином тягнуть на саме дно…

Немовлям опікувалася трирічна сестра

У таку сумну історію втрапила 24-річна жителька столичного Дарницького району Мар’яна В. І хоча не з чужих розповідей, а на власні очі спостерігала, як крок за кроком, долаючи майже нелюдські випробування, намагається повернути довіру до себе її рідна матір, з її гіркого досвіду нічого так і не навчилася. Не засвоїла, що краще жити нормальним розміреним життям, аніж його руйнувати, а потім усе починати з нуля.

У 24 роки Мар’яна встигла обзавестися дітьми: п’ятирічною Діаною і дворічною Мирославою. Окрім гарних імен, молода матір не дала їм нічого. Фактично залишила їх без батьківського піклування. Кожне з народження має якісь захворювання, адже горе-матір вживала наркотики. До речі, за місяць до народження другої дитини Дарницький районний суд засудив Мар’яну за статтею 309 ККУ (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) два рокі позбавлення волі з іспитовим терміном на два роки. Жодних висновків Мар’яна не зробила. Окрилена тим, що не потрапила за ґрати (суддя врахував її стан), знову взялася за своє. Продовжувала пиячити, вживати наркотики, підтримувати стосунки з неблагополучною компанією. Народивши Мирославу, передала її під опіку… старшої доньки. Якій тоді було лише… три роки. Сама ж повіялася по світу…

Перелякані очі

За словами дільничного педіатра, Мирослава народилася недоношеною. Майбутня матір до пологів не обстежувалася. Свою справу зробили й наркотики. Під час відвідування дітей лікарка не могла не звернути уваги на ті асоціальні умови, у яких перебувала малеча.

– Свого ліжка в дівчаток не було. Спали разом із матір’ю. Пелюшки завжди брудні… Новонароджену Мирославу годували переважно сумішами. Коли розпитувала Мар’яну про здоров’я дівчинки, вона відповідала неадекватно. Жінка часто перебувала в недієздатному стані, бувало й таке, що навіть двері не відчиняла. Час від часу я бачила в квартирі чоловіків азійської національності. З вини матері дівчинці не зроблено жодного щеплення. Немовляті ніколи не робили аналізів, – із жахом у голосі розповідала лікарка.

Обурена такою материнською байдужістю дільничний педіатр розповіла, як урятувала старшу дівчинку Діану від тяжкої хвороби. Чотиримісячне немовля захворіло на пневмонію, проте мати цього навіть не помітила. Лише лікар, угледівши тривожні симптоми, забила на сполох. Дитину негайно госпіталізували. На щастя, її вдалося врятувати, однак про наслідки, які могли б статися без вчасного втручання медиків, навіть моторошно думати. У стаціонарі дівчинка перебувала 10 днів. Після цього Мар’яна жодного разу не з’явилася з донечкою в поліклініці.

– Якось я навідалася до цієї родини, щоб нарешті обстежити дітей. Довго дзвонила в двері, але вкотре їх ніхто не відчинив, – продовжує свою розповідь дільничний педіатр Галина М. – Коли вже збиралася йти, почула за дверима якесь шарудіння. Нарешті двері відчинилися. На порозі стояло двоє дівчаток. Старша тримала на руках меншу. Дівчинці було важко: сама ще мала. Одначе вперто тримала, аби немовля не верещало. Сама ж вона голосно плакала й просила в мене їсти. Дівчатка були напіводягнені. Вони сиділи в темній, холодній квартирі. Лише їхні перелякані очі світилися, немов ліхтарики. Здається, не зможу цього забути ніколи. Серце моє такої картини не витримало. Довелося викликати працівників міліції в справах неповнолітніх та «швидку». Малюків госпіталізували.

Під час обстеження у Діани медики виявили малокрів’я 1-го ступеня, порушення постави, збіжну косоокість, а у Мирослави – хронічний вірусний гепатит С, рахіт 1-го ступеня та діатез. За словами лікарів, усі захворювання в обох дітей виникли внаслідок неналежного догляду за ними, невиконання призначень лікарів та неправильного харчування. Ці недуги можуть навіть загрожувати їхньому життю.

Тягар – діти мої

Хоч як матір Мар’яни намагалася наставити доньку на правильну дорогу, хоч як вмовляла схаменутися, узятися за розум, зважити на діток, та всі її намагання були марними. Любов Антонівна і благала, і сварила, і навіть била, але донька залишалася байдужою. Діти для неї були справжнім тягарем. Немов зозуля, кидала їх на вирок долі й окрилено летіла туди, де грала музика й дзвеніли чарки з оковитою. Жодного разу не заговорив у ній материнський голос. Не зойкнуло жіноче серце.

– Мар’яні навіть планували змінити умовну міру покарання на реальну: протягом іспитового строку її затримували за адміністративні правопорушення. Постійні сварки з консьєржками, гулянки, вживання наркотиків тощо. Міліціонери були частими «гостями» в її квартирі… А якось жінка взагалі перевершила себе. У свій день народження узяла на прогулянку меншу доньку. Протягом дня випила значну кількість оковитої, повертаючись додому, заснула на сходах будинку, а візочок із дитям стояв поряд. Немовля тремтіло від холоду й плакало. Почувши крик дитини, сусіди розштурхали Мар’яну. І лише тоді вона спромоглася дістатися квартири.

Горе-матір не раз притягували до адміністративної відповідальності за невиконання встановлених законом обов’язків щодо догляду за дітьми, але жінка на це не зважала. Продовжувала загул, залишала донечок самих, голодних і недоглянутих, абсолютно не дбаючи про їхнє здоров’я. Що вже говорити про виховання. Її аніскілечки не зворушило, коли Діана вперше промовила слово «мама». Поза увагою залишалися й дитячі погляди, сповнені любові й ніжності. Не помічала, як маленькі рученятка тягнуться до матусі, благаючи, щоб узяла на руки, приголубила, попестила. Мати, на жаль, бажала лише наркотиків і спиртного.

– Мар’яна Т. на допиті казала, що переймалася вихованням своїх дітей, як могла. А до лікарні не водила, бо ті, начебто нічим не хворіли, – розповідає старший помічник прокурора Дарницької прокуратури Олена Журавська. – Свою провину частково перекладала на матір. Мовляв, вона її весь час сварила і заважала виховувати дітей. Однак показання свідків, медиків, акти обстеження матеріально- і житлово-побутових умов були не на користь Мар’яни. Її дії і спосіб життя були такими, які закон трактує, як злісне невиконання матір’ю своїх обов’язків з догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки. Тобто жінка скоїла злочин, передбачений статтею 166 ККУ. Рішенням Дарницького районного суду Мар’яну позбавили волі терміном на 3 роки.