Кияни, кияни! Качки прилетіли…

Попри виборчі перегони і їх несподіванки у Києві роботи на Сирецькому транспортному вузлі (реконструкція залізничного моста біля станції метро «Сирець») ідуть повним ходом. Бурильні агрегати, екскаватори, важкі КрАЗи і таке інше.

Тим дивніш, що на малюсінькому озерці біля тролейбусної зупинки, яке буквально примикає до будмайданчика, 29 березня почала спокійнісінько плавати дика качечка. На віддаленішому від будівництва сусідньому озерці ще забагато криги, а тут уже є де погуляти, тому птах і обрав цю водойму, незважаючи на близькість техногенного чинника. Качечка то підпливає до залишків криги, то наближається до прибережного очерету, звідки на початку літа дзвінко лунатиме жаб’яче кумкання…

В очікуванні 35-го тролейбусного маршруту підходжу мало не до берега, дивлюся на озерну гладь, ледь порушену легкими брижами, і качечку, що неквапно і безшумно борознить її. І раптом ловлю себе на думці про пташиний грип, про «зондер-команди», здається, в Оренбурзькій області Росії, члени яких змагаються у відстрілі ґав, чайок, голубів, сойок… І качок, мабуть, також... Урожай пташиних трупів зібрали вже чималенький, але в жодному забитому птахові грипу так і не виявили. Але нічого, мовляв, краще перестрахуватися!.. У країні, де й людське життя не важить занадто багато, на пернатих дивляться як на здобутий у стрілецькому тирі дешевий приз – не більше…

Хвала Богові, кияни, принаймні ті, що чекали разом зі мною 35-й тролейбус, ще годні милуватися Шевченковим: «…качечка випливає». Може, тому, що саме дика качка, як стверджують деякі історики, була тотемним птахом слов’ян-праукраїнців – утів (Звідси друга її назва – вутка)? Хто знає?