Їхнє крякання пригнічує

Ще років двадцять п’ять тому ворон у місті майже не було. Здебільшого вони тримались колгоспних ферм, тваринницьких комплексів, міських сміттєзвалищ тощо. Та й дерева в Дарниці не були такими високими.

З розвалом сільського господарства ця нечисть потихеньку почала заселяти міста і за два десятиліття настільки урбанізувалась, що ніякі незручності мегаполісу її вже не відлякують. Навпаки, відсутність природних ворогів та щедрість міського населення призвели до того, що ворони у вражаючій кількості заполонили найзатишніші куточки міста, витіснивши привабливіших і приємніших з усіх поглядів птахів. Більше того, біологічний ритм і голосові дані ворон мають негативний вплив на психічний стан населення спальних районів. О 4-й – 5-й годині ранку, в найсолодший і найкорисніший час сну, гортанний рявкіт за вікном зупиняє серце. У передранковій тиші та ще в замкнутому будівлями просторі звук настільки потужний, що спрацьовують електронні сторожі в автомобілях. Позаминулого літа ми зверталися громадою до Дніпровської райдержадміністрації за дозволом на знищення колоній ворон, але відповідь була невтішною.

З чорною та сірою вороною потрібно було б боротися ще й тому, що тільки завдяки своїй всеїдності одна вона вживає і розносить по світу насіння рослини-паразита – омели.

Якщо відстріл у місті заборонено, пропоную під час відкладання яєць знищити гнізда ворон і не дати їм збудувати нові. А ще звернутись офіційно до орнітологів та науковців, щоб вони разом придумали засоби зменшення популяції ворон, а то й виродження, як виду. Бо ці ж птахи, як мурахи, – на земній кулі тільки моря і океани не заселені ними.

Микола КОНДРАТЮК, Дніпровський район