У молоді є реальний шанс
Нинішня молодь сміливо ламає стереотипи стосовно своєї життєвої позиції і не на словах, а конкретними справами доводить, що вона не стоїть осторонь політики, а є активними громадянами. Це особливо відчутно у період перевиборної кампанії. Ще влітку на мапі столиці з’явилася спілка громадських організацій «Громадський актив Києва» (ГАК) на чолі з лідером Олександром Пабатом, яка з перших днів свого існування заявила, що має намір розбудовувати громадянське суспільство у столиці.
Суть такого суспільства можна передати одним реченням: громада замовляє – влада виконує. Саме цей принцип молоді активісти хочуть втілити в громадське життя свого рідного міста. Основним механізмом роботи Київради, вважають вони, повинен стати механізм «місцевої ініціативи», себто коли ініціатива в управлінні містом належить його жителям. Кияни вирішують, що будувати біля своїх будинків: автостоянки чи зручні гастрономи, облаштовувати сквери, клумби. Влада у громадянському суспільстві тримає на контролі проблеми мешканців міста, отож вона має завжди бути в курсі, де які болючі питання виникають, і негайно їх вирішувати. Дуже похвально, що взяти їх на свої молоді та дужі плечі хочуть юнаки й дівчата, студенти.
«Громадський актив Києва» – це перша громадська організація, яка не тільки активно залучає студентів до своєї діяльності та сприяє росту їхньої політичної свідомості, а й надає їм реальну можливість узяти участь у виборах до міськради та районних рад. Задля цього вона оголосила відкритий конкурс, і кожен кандидат у депутати міг оприлюднити свої конкретні програми, які стосуються політичного, економічного, соціально-культурного життя міста. Завдяки відкритому формуванню списків 72 студенти – представники різних навчальних закладів Києва – йдуть у владу. А це означає, що відтепер молодь матиме реальний шанс впливати на вирішення найрізноманітніших питань, які стосуються розвитку міста.
– Ми не професорські діти чи випещені чада олігархів, не мамині й таткові білоручки, а свідомі громадяни своєї країни, – наголошує студент університету харчових технологій Денис Давидов. – Ми не боїмося роботи, тому йдемо у Київраду, районні ради, щоб працювати на благо громади, а не лобіювати чиїсь інтереси. Багатьох із нас вже знають виборці по конкретних справах.
«Гаківці» відкрили свої приймальні по всьому місту, спілкуються з киянами завдяки телефону «гарячої» лінії, надають людям усілякі юридичні консультації. Особливо багато киян скористалися їхніми безплатними консультаціями стосовно нарахування чи перерахунку пенсій. Чого гріха таїти, працівники пенсійних фондів не завжди толерантно ставляться до літніх людей, які оббивають не раз і не два пороги їхніх закладів та все безрезультатно.
У цієї молоді багато ідей, енергії та волі для здійснення своїх програм. Якщо їм сьогодні допомогти стати на ноги, то завтра вони перевернуть світ.
– Ми дуже шануємо та поважаємо наших батьків, дідусів та бабусь, – зауважує студент-журналіст Станіслав Єрмоленко. – Але ми вважаємо, що молодь повинна брати участь у політичному житті Києва нарівні зі старшим поколінням. Тому ми готові власноруч розбудовувати громадянське суспільство й відстоювати право молоді на гідне життя. Кожен, хто має намір стати депутатом районної ради, чітко виокреслює, де він може докласти свої знання, ерудицію, ентузіазм.
Далеко не всім киянам подобається те, що їхнє рідне місто нині схоже на суцільний рекламний щит: агітплакати розклеєно, де тільки можна. «Гаківці» запевняють, що 24 березня вони знімуть свої агітки так же активно, як їх розклеювали. Адже пробуджене весняне місто хочуть бачити ошатним та чепурним.
Вибори останнім часом напрочуд брудні – політичні сили начебто змагаються, хто більше бруду виллє один на одного. Голова громадського комітету «Молодь за чесні вибори» Костянтин Захаренко звинувачує «гаківців» у передвиборних махінаціях. На що останні відповідають своєю заявою: «Ми офіційно спростовуємо це звинувачення. Ми – реальні кандидати від «Громадського активу Києва». Ми пройшли конкурс (опитали 40 тисяч киян. – Авт.) і готові захищати інтереси студентства у владі».
Це яскравий приклад того, що працювати з молоддю можна не лише «на папері» або взагалі ніяк, як звикла робити більшість політиків. У них досі панує стереотип: молодь – аполітична і не ходить голосувати. Тому вони надають перевагу «роботі» з пенсіонерами. Бо люди похилого віку начебто голосують за тих, хто перед виборами більше наобіцяє. Проте зміни сталися ще під час помаранчевих подій і сьогоднішня молодь бере владу у свої руки.