Діна Корзун проти штампів
Діна Корзун, відома за стрічкою «Країна глухих», знялася в фільмі американського режисера Айри Сакса «Сорок відтінків суму». Діна зіграла російську дівчину Лору, дружину впливового та заможного американця, набагато старшого за неї. Акторка каже, що історія, показана у стрічці, могла б статися в якій завгодно країні, а головним у фільмі вважає тонке відтворення людських почуттів.
– Протягом останнього року відмовляюся від ролей, які мене не цікавлять, – розповідає Діна. – Читаю сценарії, зустрічаюся з режисерами, та, врешті-решт, розумію, що зіграю у їхньому фільмі черговий штамп. Але робота над роллю у стрічці Айри Сакса була надзвичайно цікавою. Це психологічна побутова драма, де дуже багато витончених душевних переживань – відтворення їх завжди було предметом мистецтва, а нині знімають переважно розважальне кіно. «Сорок відтінків суму» – дуже повільна стрічка, у якій нема бійок та вражаючих спецефектів. За американськими стандартами, це незалежне кіно, оскільки бюджет фільму – менш як двадцять мільйонів доларів.
– Вочевидь, стрічка вимагає особливого глядача...
– Справді, фільм подобатиметься не всім. Але, навіть якщо десятьом глядачам у кінозалі він припаде до смаку, – це добре. Бо ж актор знімається не для себе і не для режисера. «Сорок відтінків суму» вимагає уваги від глядача – це все одно, що читати підручник із психології. Фільм дає змогу глядачеві зробити певні особисті висновки, які, можливо, допоможуть комусь відповісти на важливі запитання власного життя. У цьому світі все підпорядковано зовнішнім законам. За гроші можна купити все, крім любові, відданості – справжніх почуттів.
– Як ви познайомилися з режисером картини?
– Спочатку роль мала грати китайська акторка. Та Айра побачив мою роботу в англомовному фільмі «Останній притулок» на одному з фестивалів незалежного кіно, після чого й відшукав. Айра народився в сімї заможного власника мережі готелів у Мемфісі – батьківщині чорного блюзу, місті, де жив та працював Елвіс Преслі. Там і відбувалися зйомки, тож картина просякнута атмосферою цього міста у серці Америки. Батько Айри був людиною далекою від мистецтва, та з сином приятелював. Саме стосунки батька з численними дружинами і подругами лягли в основу «Сорока відтінків суму». Айра закінчив Гарвард, а потім кіношколу. У своєму другому фільмі він зробив головною темою почуття молодої жінки, яка у житті завжди перебуває за спиною відомого чоловіка.
– Ви часто буваєте у Києві (Діна Корзун – дружина вокаліста групи «Еsthetic Еducation» Луї Франка). Що найбільше тут подобається?
– Досі почуваюся гостею, тому що недостатньо вивчила місто. Із сином якось відвідали кінотеатр «Жовтень». Тимурові вже 15 років, і я постійно змушую його дивитися кінокласику. Але чомусь того разу на фільмі Інгмара Бергмана навіть я заснула. Для інтелектуального кіно потрібен особливий настрій.
– І все ж ваш вибір – оригінальні, складні, аж ніяк не розважальні ролі?
– Зіграти нештамповану роль в американському фільмі – великий успіх. Тому, що більшість закордонних режисерів бачать акторок зі Східної Європи переважно повіями. Айра Сакс давав мені творчу свободу в роботі, а партнер по знімальному майданчику, відомий актор Ріп Торн ставився з повагою. Два місяці праці минули дуже легко. Щоправда, у США перед зйомками фільму завжди тривала технічна підготовка – приблизно півроку. Загалом, мені сподобалося працювати в Америці – дуже комфортно.