Кубкова лихоманка в Запоріжжі та Львові
Сьогодні в Запоріжжі та Львові відбудуться перші напівфінальні матчі Кубка країни. «Металург» прийматиме «Іллічівець», а «Карпати» – «Динамо». Повторні поєдинки заплановані на 12 квітня, а фінальний – на 2 травня, коли й стане відомим переможець п’ятнадцятого «кришталевого» турніру.
Рекорди «Динамо» і прорив «Карпат»
А поки лише один з квартету напівфіналістів володів другим за престижністю призом українського футболу. Мова, звичайно, про київське «Динамо», якому належить слава абсолютного кубкового рекордсмена. Столичний супергранд аж сім разів сходив на «кришталеву» вершину і ще одного разу зупинявся біля її підніжжя, програвши вирішальний матч. А цьогорічний вихід до напівфіналу став для динамівців уже десятим у кубковому літописі. Жодний інший вітчизняний клуб не може похвалитися такими здобутками. Навіть «Шахтар», який цього разу перервав свій шлях до тріумфу в одній восьмій фіналу: донецький колектив задовольнився п’ятьма загальними перемогами в турнірі, хоча в напівфіналі брав участь десять разів, як і «Динамо». Цікаво, що суперником українського флагмана в двобої за право зіграти цьогорічний «кришталевий» матч, жереб обрав другого за славою кубкового бійця – львівський клуб. Участь у нинішньому напівфіналі для «Карпат» – уже четверта в історії. Ще двічі львів’яни безпосередньо змагалися за Кубок України, однак без успіху. В обох випадках, до речі, вони поступалися саме «Динамо». Зате цьогорічний кубковий прорив самобут-нього колективу став епохальним, незалежно від підсумку чергового змагання з іменитим київським опонентом. Адже ніколи доти в історії вітчизняного кубкового турніру команди нижчого дивізіону так далеко не забиралися.
Три з трьох для флагмана
Історія кубкових взаємин «Динамо» та «Карпат» започаткована 30 травня 1993 року в славному місті на берегах Дніпра. Зійшлися давні (ще з союзних часів) опоненти в останньому матчі турніру. Перевага киян була значною, хоча й далася вона фактичним господарям поля не легко: підопічні Мирона Маркевича змагалися самовіддано та безкомпромісно. Проте в розпорядженні Михайла Фоменка були кваліфікованіші футболісти, що й вилилося в успіх «Динамо». На голи Леоненка та Топчієва влучно реалізованим одинадцятиметровим відповів уже за хвилину до кінця поєдинку Плотко. Цікаво, що в складі столичної команди зіграли троє вихованців «Карпат» – Лужний, Топчієв і Шаран. А от серед львів’ян знайшлися місця для народженого в Києві Мазура, а також для трьох футболістів, які «зробили» собі ім’я саме в «Динамо» – Гусина, Кардаша та Стельмаха. Хоча, звичайно, з огляду на цьогорічне протистояння ліпше згадати про динамівця Реброва: лише він, єдиний з двадцяти семи учасників фіналу-93, має можливість зіграти й сьогодні. Втім, повернімося до літопису. Чергове змагання «Динамо» та «Карпат» у другому вітчизняному турнірі відбулося рівно через шість років. І знову в «кришталевому» матчі. Львів’ян очолював Степан Юрчишин, киян – Валерій Лобановський. Героя фіналу шестирічної давнини – феноменального Леоненка – заступив не менш вправний і популярний Шевченко. Він і забив два м’ячі-красені, а ще раз відзначився Белькевич. Хоча «Карпати» були укомплектовані справжніми «зірками» на чолі з іменитим стрільцем Гецьком, скласти гідної конкуренції «Динамо» вони не змогли. Бо за «Динамо» грали ще кваліфікованіші майстри! Двоє з учасників обох кубкових фіналів помінялися місцями: Гусин перебрався до Києва, а Ковалець – до Львова. Троє динамівців можуть вийти проти карпатівців і сьогодні – Ващук, Белькевич і Ребров, а четвертий, травмований Шовковський, – хіба що в квітні. Третя історична зустріч припала на вересень 2004 року: львів’яни, опинившись в першій лізі, спробували протиставити киянам честолюбне завзяття в рідних стінах, але долю матчу в рамках 1/8 фіналу вирішив гол Ринкона.
Прем’єра з європейською перспективою
«Іллічівець» та запорізький «Металург» успіхами в Кубкові країни похвалитися не можуть. Маріупольці до напівфіналу потрапили вдруге, їх опоненти – втретє. Запоріжці 1997 року пропустили до фіналу дніпропетровців – 0:3 і 2:0, а 2000-го – київських динамівців, яким програли з рахунком 1:6. А маріупольці, ще виступаючи під прапором «Металурга», 2001 року поступилися заповітною перепусткою «Шахтареві» – 1:2. Згадані турнірні епізоди так і зостаються найвагомішими кубковими досягненнями для обох колективів. Але поки що, бо вже цьогорічного квітня хтось один з них отримає право на участь в фіналі, а отже, й на вихід на континентальну футбольну арену (за умови, що другим фіналістом стане «Динамо»). Саме такою, винятково високою, буде ціна прем’єрного кубкового протистояння вищолігових команд із Маріуполя та Запоріжжя: досі в другому за престижністю турнірі вони не зустрічалися. Хоча наставник запоріжців В’ячеслав Грозний такий досвід уже має: 1997 року «Дніпро» саме під його керівництвом обіграв у напівфіналі… запорізький «Металург», але вирішальний матч програв «Шахтареві». До речі, в складах обох команд є безпосередні учасники фінальних зустрічей – запоріжець Нагорняк і маріупольці Глевецкас, Платонов, Пуканич і Цихмейструк. До того ж литовець Глевецкас, ще захищаючи кольори «Шахтаря», 2002 року завоював Кубок України. Тепер і їх нові одноклубники марять кубковою славою.