Шкода, що такі чудові виставки приурочуються фактично тільки до свята. Мистецький проект, представлений Національним музеєм літератури України та Дирекцією художніх виставок Міністерства культури і туризму України, ще раз наочно засвідчив: розпочалася епоха справжнього утвердження жінки як творчої особистості.
Невже донині українське образотворче мистецтво та красне письменство було бідне на жіночі імена? І так, і ні. Будь-яка творчість – передусім свобода і любов. Як істота надзвичайно чутлива, жінка особливо відчуває ці «матерії». Два зали Національного музею літератури України віддано скульптурі та живописним полотнам, створеним художницями, а також виставці збірок українських поетес із музейних фондів. Усе це – здобуток наших сучасниць, добре знаних майстринь: Олени і Тетяни Яблонських, Надії та Наталії Лопухових, Людмили Жоголь, Оксани Одайник, Аліси Забой, Олександри Прахової та багатьох інших. А в поезії – це імена Ліни Костенко, Ірини Жиленко, Емми Андієвської, Віри Вовк, Світлани Йовенко, Софії Майданської, Оксани Забужко і ще чимало інших, чиї книжки виповнили словом гармонію барв, ліній та форм.
На відкритті виставки акторка Галина Стефанова і співачка Надія Боянівська своїми виступами вибудували ще один вимір логосу і космосу.
Шкода лише, що творчість української жінки цікавить тільки чи не самих жінок. Чоловіки згадують про них у спеціально «закріплений» день, та й то на відкритті їх не було помічено...