Діти талановиті, якщо їх люблять
Зима й весна щедрі на знаменні дати – в лютому народилися Леся Українка і Софія Русова, в березні – Тарас Шевченко. Та, вочевидь, таки нема пророків у власній Вітчизні – на державному рівні відзначатиметься хіба що день народження великого Кобзаря. Про день появи на світ мужньої, незламної й талановитої Лариси Косач згадали кілька патріотів і приватно поклали квіти до її пам’ятника. 150-річний ювілей знаної в усьому світі авторки найкращого вчення про виховання дітей Софії Русової колеги-педагоги відзначили у столичному Будинку вчителя.
А Софія, п’ята дитина в родині француженки Ганни Жерве та щведа Федора Ліндфорса із села Олешня на Чернігівщині, так любила рідний край і свій народ, що створила невмируще вчення про національне виховання дітей. І хоча йшлося про суто українське, ним послуговуються чимало країн світу – як найгуманнішим, найфаховішим і найближчим до світу дитячої душі. 1871 року Софія Русова створила в Києві на вулиці Богдана Хмельницького перший дитсадок, де малечі прищеплювали любов до історії рідного краю, традицій, мови та мистецтва. З дітей виросли справжні патріоти, а заповіді Русової здобули суспільне визнання.
Софія не тільки записувала й поширювала свої думки про виховання дітей, а й переймалася національною політикою – була почесним головою Всесвітнього союзу Українок і повноважною представницею уряду Української Народної Республіки. Педагогічної й наукової роботи не полишала й на день.
Достеменно невідомо, скільки дитсадків чи шкіл впроваджували вчення Русової за її життя. Незалежна Україна досягла небагато – ім’я великої вчительки мають середня школа в селі Олешня і школа-дитсадок у Києві. Сюди ми завітали й були приємно вражені, бо за сім років існування дитсадка імені Софії Русової і п’ять – школи-дитсадка тут зробили чимало. Директорка навчального закладу, відмінник освіти України Людмила Синекоп працює тут 30 років, дітей дуже любить, вчення Русової вивчила і залюбки впроваджує. На моє прохання перелічити найголовніше, чим послуговуються у вихованні дитсадківців і учнів, Людмила Олексіївна відповіла: «Найголовніше – любити дітей, гармонійно їх розвивати, виховуючи національну свідомість, знання рідної мови, культури й традицій».
На півторасторічний ювілей Софії Русової до школи-дитсадка завітало чимало гостей – земляки з Чернігова й Ніжина, колеги з науково-методичного центру Міністерства освіти й науки України, котрі всіляко підтримують навчальний заклад, та Подільського районного управління освіти. Розпочалося свято з відкриття невеличкого музею великої вчительки, екскурсоводи якого, учні четвертого класу Сашко Михайлюк, Микита Краснобокий та Маргарита Кучеренко залюбки розповіли про життєвий шлях Софії Русової. Несподіванкою виявився й концерт-вистава – юні артисти з вокально-танцювального ансамблю «Горнятко», серед яких було кілька чотирирічних, співали, декламували й виконували козацькі танці так вправно і завзято, що й дорослі позаздрили б. Навіть найменшенькі знали по кілька віршів – декламували їх виразно, з натхненням. Я запитала згодом директорку, де вони взяли стільки нині вже призабутих, ще з мого дитинства віршів. Людмила Олексіївна розповіла, що вчителі й вихователі вишукують їх по дитячих виданнях, старих підручниках, а професіоналізм юних артистів – це результат додаткових освітніх послуг із розвитку мовлення, хореографії, англійської мови та логіки. Хто цього недооцінює, хай попросить доньку чи сина-старшокласника прочитати щось із книжки вголос. Більшість, на жаль, цього не вміють, бо звикли «ковтати» рядки і ніхто не скаже, що з прочитаного їм запам’яталося.
Має школа-дитсадок і власну артистку, талант якої розкрився ще у молодшій групі. Шестирічка-першокласниця Катруся Музика торік улітку перемогла у Всеукраїнському конкурсі «Азовські вітрила», виступає в ансамблі «Зернятко» Будинку дитячої творчості «Вітряні гори» РУО Подільського району, а композиторка Алла Магар для неї пише пісні. Та попереду в малюків – довгий шлях навчання, й навіть якщо вони не стануть артистами, то вмітимуть грамотно спілкуватися, логічно мислити, гарно рухатися й бути упевненими в собі, що в наші не дуже комфортні часи, погодьтеся, немало.
Свята минають, буднів набагато більше, але педколектив робить усе можливе, аби вони не були для дітей надто втомливими. Першокласники обов’язково сплять удень, школа-дитсадок має непогану спортивну залу, а навесні й восени уроки фізкультури в них відбуваються на спортивному майданчику сусідньої школи. Мої побоювання, що після таких комфортних умов дітям буде важко в п’ятому класі загальноосвітньої школи, Людмила Синекоп також розвіяла, розповівши, що чотирикласників частенько водять до школи, де вони потім навчатимуться, знайомлять з учителями. У травні учні обох навчальних закладів влаштовують виставку домашніх тварин – зносять кішок, собачок, ховрахів, морських свинок, черепах і пташок й жваво спілкуються, діля-чись враженнями про улюбленців і знаннями з їхнього догляду.
Школа-дитсадок імені Софії Русової – чималенький навчальний заклад. Але кожен із 96 учнів і 126 дитсадківців тут бажаний і почувається комфортно – саме це заповідала Софія Русова.