У дитяче відділення Інституту онкології на вулиці Ломоносова мене одразу і пускати не хотіли. І лише коли я розповіла медсестрам про мету свого приїзду, дозволили зайти. Цього ж дня до маленьких пацієнтів завітав іще один гість, візит якого для дітлахів був надзвичайно значущим та довгоочікуваним. Маленьке свято для наймолодшого відділення онкоінституту привіз із собою Андрій Кузьменко із групи «Скрябін», відомий у народі як Кузьма.
Дитяче відділення складається із коридора, де одна навпроти одної розташовані десять палат, а також малесенького закутка із столом – місця для проведення дозвілля. Коли мене попросили зачекати, я, не знаючи куди подітися, почала розглядати фотографії на стінах. Звідти дізналася, що тут уже бували Володимир Кличко та Віталій Козловський. Загалом же ці хвилини очікування почали справляти на мене дедалі більш гнітюче враження. Важкий лікарняний запах чи навіть атмосфера хвороби підсилювалися усвідомленням того, що страшна недуга зачепила найменших, котрі лише вступили у життя. За весь час перебування у відділенні жодного разу не почула дитячого плачу. Зате й досі бачу перед собою сумні і серйозні очі малюків, які, здається, ще більше виділяються на тлі блідих облич і лисих голівок, які іноді прикриті шапочками, щоб приховати наслідки хіміотерапії.
Та, незважаючи на все це, загальний настрій очікування гостя створював атмосферу пожвавлення. Із палат виходили молоді матусі із немовлятами, деякі дітки вибігали самі, хтось рухався за допомогою милиць та паличок, дехто з батьків тягнув прикріплені трубочками до своїх малюків цілі системи на коліщатах із крапельницями та іншою апаратурою. Юні пацієнти та їхні батьки із зацікавленням і нетерпінням поглядали на двері кабінету головлікаря, саме із ним там розмовляв зірковий гість.
Коли Кузьма нарешті вийшов, то опинився у юрбі дітлахів, кожен з яких будь-що хотів привернути до себе бодай краплинку уваги знаменитості. І ось тепер їхні сумні очі знову перетворилися на допитливі дитячі, а на обличчях з’явилися усмішки. Одним із найулюбленіших занять у відділенні є ліплення із пластиліну, тож його тимчасові мешканці передусім вирішили показати своєму незвичайному відвідувачу власні витвори. Кузьма так захопився, що вирішив і собі долучитися до цього мистецтва, зауваживши, що скульптор із нього гірший, ніж співак. У процесі роботи музикант знайомився із маленькими пацієнтами, розповідав їм щось про себе, жартував. Так що настрій запанував святковий.
Чи не більше за дітей раділи гостеві й батьки, а також медперсонал. Жінки почали насідати з вимогою заспівати, та Кузьма не хотів відриватися від ліплення. Тим більше, що у нього якраз кипіла робота над створенням корови, яка чомусь за формою, а особливо за довжиною вух дуже скидалася на кролика. А от татусі засмутилися, що Андрій не захопив із собою свою «шансівську» подружку Наталю Могилевську, мовляв, вона б точно заспівала. Та відомий своїм почуттям гумору виконавець відповів, що від Наталки у приміщенні підвищується температура, тому він не ризикнув.
Урешті-решт без уваги не залишився ніхто: ні пацієнти та їхні батьки, ні медсестри. Майже година пішла на те, щоб сфотографуватися з усіма, хто бажав, залишити їм автографи на листівках. До того ж автограф просили не лише для себе, а й для своїх братів та сестер – рідних, двоюрідних і так далі. Після цього Кузьма, щоб нікого не забути, пройшовся по всіх палатах, розносячи подарунки.
Прощаючись, Андрій Кузьменко обіцяв через кілька днів повернутися, навіть давав дітлахам якісь завдання, запевняючи, що обов’язково перевірить їх під час наступної зустрічі.
Коли гостя провели, я підійшла до дитячого психолога, молодої симпатичної дівчини. Вона розповіла мені, що у відділенні перебувають діти з усієї країни. І найтрагічніше – це їхній вік. Адже значна частина хворих – немовлята. Деякі з них перебувають на лікуванні до півтора року. Хтось саме тут робить свої перші кроки. Коли одна із маленьких дівчаток на прізвище Горобець у стінах лікарні навчилася ходити, медперсонал сприйняв це як добрий віщий знак: дитина готова «випурхнути» звідти.