Ціла епоха в історії «Вечірки»

Вечірківцям і читачам газети представляти цього чоловіка немає потреби. Бо багато з них і досі вважають Віталія Карпенка своїм. Та так воно, власне, й має бути, адже за п’ятнадцять років, які він стояв біля керма «Вечірнього Києва», сталося стільки подій і в житті газети, і всієї України, що їх би вистачило не на один десяток літ, а то й не на одне покоління.

Коли 1985 року ЦК і міськком Компартії України призначали Віталія Опанасовича редактором столичної «Вечірки», нікому з партійних босів і в страшному сні не могло привидітися, що всього лише через якихось неповних шість років газета, очолювана колишнім їхнім колегою, однією з перших в СРСР вийде з-під партійної опіки. Та й ЦК КПРС не тільки перестане бути «керівною й спрямовуючою силою радянського суспільства», а й навіть з карти світу зникне країна під назвою СРСР і замість неї постануть нові незалежні держави. Чималу роль у цьому відіграли засоби масової інформації, які, відчувши подих горбачовської перебудови, зробили гласність своїм кредо і цим до невпізнанності змінилися самі й змінили свідомість громадян та світ навколо себе. Одним із флагманів національно-визвольної боротьби в Україні став «Вечірній Київ». А його головного редактора кияни обрали депутатом Верховної Ради України дванадцятого скликання, яка 24 серпня 1991 року ухвалила Акт про незалежність України. Бо для цієї всенародної перемоги багато зробила і «Вечірка».

Наша газета теж має в своїй біографії десятирічку незалежності. І не Віталія Карпенка провина, що поки патріоти раділи створенню Української держави, спритні й підприємливі ділки, доморощені й іноземні, вкладали кошти у видання, як то кажуть, полегшеного й розважального змісту, до того ж – виключно російськомовні, які заполонили нині столицю. Людей за ці 14 років привчили до того, що читати українською не модно й не престижно, а гроші у національно-патріотичну пресу бізнесовці не поспішають давати. Тому зараз і нам, і нашим читачам зі стажем залишається тільки згадувати про понад півмільйонні тиражі «Вечірнього Києва», за керівництва хай і ослабленої, але комуністичної влади.

Своє 65-річчя Віталій Опанасович відзначає як наставник молоді. Він тепер навчає премудрості професії майбутніх майстрів пера і мікрофона в Інституті журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка. А ще пише книги. Ось і до свого дня народження підготував аж три нові видання. Презентація одного з них – «Виклики XXІ віку. Політичні хроніки пером публіциста» – відбудеться саме сьогодні о 17-й годині у Будинку письменників.
Щиро радіючи невтомності й гостроті пера Віталія Опанасовича, зичимо йому доброго здоров’я й творчого натхнення на довгі-довгі роки.

ВЕЧІРКІВЦІ