До відлиги Сталін непричетний
Ще більша холоднеча, ніж недавня хрещенська по всій Україні, діймала наше село, коли я навчалася в першому класі. Не діставала вона тільки на гарячій черені печі. І саме там одного надто вже мінусового вечора ми з мамою зазіхнули на поєдинок із лютим морозом. Вона згадала повір’я, почуте від своєї прабабусі: щоб настала відлига, треба нарахувати дванадцять лисих чоловіків. Якщо не вистачить таких серед живих, можна долучити до них і небіжчиків. Першим, кого згадали, був сільський ерудит Іван Микитович. Важко було уявити, що на його блискучій, ніби відполірованій голові колись росло волосся. А завершили антиморозний список Микита Хрущов, Тарас Шевченко і Ленін. Що найдивніше, наступного дня справді потеплішало…
Якби ж про мобілізацію лисої гвардії я згадала в січневі дні, коли у квартирі стовпчик термометра ледь досягав +14о. На жаль, не відала, який на вигляд Сталін, а то спонукала б і його на прю із холодом. Якраз на Водохреще один із телеканалів у вечірній передачі про дружину Йосипа Віссаріоновича титрами синхронного перекладу просвітив мене, що Сталін був… «лисим грузином». Коли? Адже навіть у домовині лежав із густою чуприною – про що свідчать фотографії. Та й слова «лисий» ні автор, ні ведучий не вимовили… Здається, тут річ у тім, що журналіст гаркавив, і коли він назвав Сталіна «обрусевшим грузином», перекладачу вчулося «облысевший». Але невже йому ніколи не потрапляв на очі портрет вусатого вождя? Із перекладних титрів цього ж телеканалу замість чуток дійшли до мене плітки про «здібності» Вольфа Мессінга, котрий виконав два доручення Йосипа Віссаріоновича. Спочатку, не промовивши жодного слова, обікрав банк: простягнув службовцю чистий аркуш паперу, і той мовчки видав йому затребувані пачки грошей. Згодом з’явився перед Сталіним у його кремлівському кабінеті. Жоден із численних охоронців не зупинив Мессінга, який навіяв їм, що він – Берія…
Українська мова, яку використовують лише як службову, а скрізь послуговуються російською, часто не тільки ріже слух, а й видозмінює реальність до абсурду.