Наші люди в Мак-Турині
Про столицю зимової олімпіади розповідають українські медалістки – Оксана Савостіна із Харкова і Наталя Джулай із Сімферополя.
Нагороди вони отримали «за перемогу в міжнародному конкурсі серед працівників «МакДональдз». Змагання провели напередодні Олімпійських ігор. А переможців направили до олімпійських містечок – годувати спортсменів, журналістів і гостей.
– Дівчата, тож яке воно небо над Італією?
Першою відповідає Оксана:
– Небо в Турині чисте й водночас без зірок. А місто – нетипове італійське. Вулиці прямі й дуже схожі на весняний Хрещатик. Температура +15оС. Усе квітне і пахне. А замість зірок – неймовірна ілюмінація. А ще нас здивувала чистота. Італійці буквально схиблені на наведенні порядку. Нас із Наталкою попервах відвели до стінки і наказали: «Синьйорити, натирайте». Ми години три терли, а потім «влаштували революцію». Прийшли до директора і через перекладача пояснили: «Ми не тільки з ганчіркою вміємо!» Директор зрозумів, вибачився й відправив нас на «сковороду».
– Це ми так, – до розмови долучається Наталя, – гриль називаємо. Той ще агрегат! Європейський мак-сніданок на ньому готується за 40 секунд. Працювали ми по шість годин. В основному опікувалися яєчнею. До речі, в Італії її готують на пару. У спеціальну форму вбивають яйце, розколочують і ставлять у гриль. Поки одне підходить – вбиваю друге. Темпи стахановські. Проте ми справлялися. За зразкову працю нас навіть преміювали камерами «Кодак» – по 40 євро кожна.
– А чим запам’яталася сама Олімпіада?
– Відкриття дивилися в готелі – по телевізору. В гори не їздили – дуже дорого. Щоправда, ходили на фігуристів. А ще побували на жіночому хокеї. Знаєте, жіночий хокей, це те саме, що й чоловіча художня гімнастика (сміються. – Авт.). На жаль, ми практично не бачили наших уболівальників. Були німці, росіяни, китайці… А загалом, усе було чудово – і місто, і наш олімпійський мак-тур.