Пристрасть оселилася в Італії

Олімпійський вогонь палає над Турином

Найперші яскраві враження справила церемонія відкриття Білої Олімпіади. Неповторна образність живих символів, утворених оригінальними перегрупуваннями масовки, а також божественний спів геніального Паваротті та юної виконавиці гімну Італії, як і дивовижно красивий процес запалювання олімпійського вогню легендарною лижницею Бельмондо, повною мірою відповідали головному гаслу дійства – «Пристрасть оселилася тут» і навіть змусили бодай на певний час забути про безкомпромісність спортивної боротьби, яка нечасто буває по-справжньому чарівною. Втім, уже наступного ранку грянув турнірний бій, але й він не звів нанівець олімпійських ідеалів. У всякому разі, норвежцеві Естілу саме  суперники замінили зламану лижу і він устиг до розподілу нагород у гонці переслідування другим. А ветеран австрійської збірної Готтвальд, виявивши винятковий характер і спортивну мужність, зумів надолужити згаяне в стрибках з трампліна й піднявся з одинадцятого місця на друге в північному двоборстві за результатами лижної гонки. Цієї миті ми з особливим задоволенням згадали українського легкоатлета-багатоборця Литвиненка, який спромігся саме на такий подвиг у Мюнхені 1972 року… Шкода, проте нащадки Литвиненка та послідовниці Баюл і Терелі в дебюті туринських баталій ні найкращих спортивних, ні виняткових людських якостей не продемонстрували. Власне кажучи, на щось особливе й розраховувати було важко. Тому й остання позиція двоборця Трачука, який поступився навіть 16-річному італійському хлопчикові на лижні, якщо й розчарувала, то хіба що загальним станом речей в українському зимовому спорті. Так, більшого ми чекали від біатлоністів і лижниці Шевченко. Проте їхні позиції в остан-ньому реєстрі – відповідно вісімнадцята і чотирнадцята – радше, здобуток, аніж втрата. Якби вони піднялися вище, то впору було б говорити про великий успіх. Однак успіхи поки що «гостюють» в американському та німецькому таборах. І взагалі, в кожного своя точка відліку: для російської лижниці Медведєвої третє місце в гонці переслідування – щось на зразок тріумфу, який вона присвятила пам’яті тренера; а от живу легенду норвезького спорту Бйорндалена засмутило й «срібло» – геніальний біатлоніст розраховував у Турині  виграти всі види олімпійської програми. А що вже казати потенційним медалістам – американській фігуристці Кван і норвезькій лижниці Бйорген, які змушені були відмовитися від своїх мрій через проблеми зі здоров’ям?..