Голос волаючого у... Верховній Раді
88 видавництв не лише з Києва, а й зі Львова, Харкова, Донецька, Тернополя, Луцька та інших міст України оформили цього разу свої стенди просто в стінах Верховної Ради. 7-10 лютого виставка-продаж книжок – майже під куполом на Грушевського. І це, як мовиться, не від доброго життя. Організатори заходу вирішили: якщо гора не йде до Магомета, то Магомет вимушений іти до гори...
Не секрет, що наш політикум найбільше перейнятий власними проблемами, і його представникам читати книжки просто ніколи. У цьому найчастіше зізнавалися самі народні депутати, – принаймні ті з них, які підходили до книжкових стендів. І, на жаль, навіть першого дня – а відкрив виставку Голова Верховної Ради Володимир Литвин – та й пізніше, три дні поспіль, особливого збурення читацького інтересу серед народних обранців помічено не було. Лише кілька депутатів цікавилися книжками – їх можна було полічити на пальцях...
Громадська організація «Форум видавців» та продюсерська агенція «Зелений пес» разом зі своїми партнерами-однодумцями плекали таємну надію: залучити якнайбільше депутатів до кола зацікавлених постійних читачів. А відтак – мати з-поміж них своєрідне «лобі», що врешті-решт проштовхувало б ідеї цивілізованого розвитку українського книжкового ринку в парламенті України. Утім, аж такими наївними «збурювачі спокою» не були. Просто раз по раз, доведені майже до відчаю, видавці самі ведуть до діалогу із законодавчою владою. Бо українські книжки займають на власному ринку лише жалюгідних десять відсотків. І справді-бо, що ж ми за народ такий, який не читає рідною мовою, позаяк не має на це повноцінної можливості?
Організатори подбали про цілу низку круглих столів – «Шляхи розбудови української книговидавничої справи», «Гендер: політика, мистецтво, література», «Пропаганда читання та популяризація української книжки». Але, попри домовленості, раніше заплановані обговорення та презентації оригінальних проектів перетворилися на розмови видавців із видавцями. «Поговорили самі з собою...» – зітхали вони. Крім того, до акцій було залучено чимало сучасних письменників, книготорговців, журналістів – і що з того? Суспільство «знизу» як може дбає про розвиток інтелектуального продукту, а влада? До речі, кожна депутатська фракція та група була окремо запрошена зустрітися з видавцями.
«Ми йдемо до Верховної Ради, сповнені очікувань», – зазначили організатори на своїх прес-релізах. Але під найбільшим куполом України – свої бої...
«Книжкові стенди у Верховній Раді – це диво», – почула я від когось із видавців.
Розмаїття книжок вражало – альбоми, різноманітні серії, життєписи, перекладна, економічна та політологічна література. Та навіть цей доробок не може знайти дороги до українського покупця. Мережа книгорозповсюдження зруйнована, книгарні окуповані дешевими російськими виданнями, які давно перетворено сусідньою країною на стратегічний ідеологічний продукт.
Вразив на одному саморобному плакаті фотолітопис: відібрані комерційними структурами книгарні. І заголовок-волання – «Як били і б’ють українську книгу».
То до кого ж був звернений голос волаючого у... Верховній Раді?