Яцюкові скарби
Вихід одна за одною в короткому проміжку часу одразу трьох вражаючих книжок на шевченківську тему, автор яких – відомий науковець Володимир Яцюк, – знакова і резонансна подія в шевченкознавстві, у літературно-мистецькому житті України.
Дослідження пана Яцюка всуціль новаторські. Розкривають так багато доти незнаного про Шевченка-художника і Шевченка-поета, з яким стаєш щирим співрозмовником через простір і час. Перегорнімо разом ці книжки старшого наукового співробітника Національного музею Тараса Шевченка, номінанта на Шевченківську премію Володимира Яцюка.
«Малярство і графіка Тараса Шевченка: спостереження, інтерпретації», видавництво «Рада», 2003 рік. Книжка об’ємна – 368 сторінок. Тут ідеться про історію створення картин і малюнків Шевченка. Автор уточнює час і місце їх виконання. По-новому прочитуються незнані сторінки творчого життєпису Кобзаря. У набуток шевченкознавства – і кілька аналітичних статей із вивчення малярської спадщини Шевченка.
А оригінальний альбом-коментар «Віч-на віч із Шевченком: іконографія 1838-1861 років» (видавництво «Балтія Друк») – вдала спроба щонайповніше представити прижиттєві портрети Тараса Григоровича та його зображення на смертному одрі. Як дослідив Яцюк, донині виявлено понад 120 портретних образів Шевченка та шість його зображень із натури на смертному одрі. Багато самозображень Шевченка – це замальовки в листах до брата Микити, на сторінках рукописів поеми «Мар’яна-черниця» і збірки «Три літа», у подорожніх альбомах.
З-поміж зображень Тараса Григоровича, виконаних його сучасниками, – літографія відомого паризького митця П.Мульєрона та петербуржця Г.Гогенфельдена. Є і десять світлин, знятих у Петербурзі та Києві.
Велика частка чудового репродукованого й прокоментованого матеріалу знана мало, а почасти й зовсім невідома як загалу, так і фахівцям.
Із захопленням читаєш розповіді-коментарі майстра гостросюжетної фабули й потужного аналітика і знову і знову ніби вже знане пізнаєш по-новому.
У щедро ілюстрованій книзі «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890-1940» (видавництво «Криниця», 2004) документально досліджується історія з’яви та зміст старих карток. У колекції шевченкознавця Яцюка – понад 1300 таких листівок. А кількість тільки давніх (1890-1940) сягає тисячі. Шевченківські поштові картки, подані в книжці, несуть унікальну інформацію. Бо ж багато творів малярства і графіки відомі лише завдяки листівкам. На них – і образ Кобзаря, і текст Шевченкових віршів, відтворений у найрізноманітніших трансформаціях, і знищені вже архітектурні пам’ятки, неіснуючі краєвиди. Серед зображень є і дуже рідкісні.
На давніх фотонатурних поштових картках – рідний край поета. Ідеться передовсім про фотографічні поштівки, які на початку XX століття власноруч виготовив і видав онучатий племінник поета Григорій Петрович Шевченко. Там, крім краєвидів Кирилівки, Моринців, Вільшаної та інших сіл, у цій серії – сюжети з портретами поетових родичів та односельців. Бачиш яскраві типажі, звичаї, побут того часу. У книжці поміж великої колекції листівок чи не найоригінальніша, на якій портрет «Тарас Шевченко» (автор Микола Досс). Оригінал самого фото з дарчим написом Тараса Григоровича зберігся у колекції Тарновського в Качанівці. За тим знімком Рєпін малював відомий портрет Кобзаря.
Великий плюс Яцюку-досліднику й за те, що багато місця в книжці відведено класифікації, встановленню авторства, часу й місця друкування листівок-пам’яток, чимало з яких публікуються вперше.
За кількістю зібраного й поданого філокартичного матеріалу, присвяченого одній історичній постаті, за глибиною опрацювання видання не має подібних у світі. Що більше занурюєшся у скарбницю – Яцюкову Шевченкіану, усвідомлюєш: це велике національне надбання України. Завершую ці рядки з надією на найвищу оцінку подвижництва Володимира Яцюка.