Всеукраїнська толока в Алчевську
Бомж – ліквідатор аварії
– Качанов. Ігор, – замість привітання представився і присів поряд чолов’яга. – Це подарували хлопці, – демонструє нові хромові чоботи, – і теплий одяг також вони, – додає з повагою в голосі. Не чекаючи подальших запитань, розповідає свою історію. – У 24 роки мене засудили за грабежі аж на вісім років. Ні, не голод чи потреба примусили мене вийти на вулицю. Компанія, що шукала романтики. Спіймали на гарячому. Нас було п’ятеро, тож кваліфікували як злочинне угруповання. Скарг на перегляд справи я не писав і дорогих адвокатів батьки не наймали, адже знали: справа марна. Доки відбував покарання, мати, а за нею й батько померли. Знайшлися «добрі» родичі, які, ані словом не обмовившись, продали нашу квартиру. Тепер я без даху над головою. Сусіди, звичайно ж, радили звернутися до суду, опротестувати незаконний продаж. Тільки ви ж розумієте: без копійки добиватися справедливості – марнувати час. Пішов найматися на роботу, але з моїм минулим не кожен візьме. Урешті-решт пристав до приватного підприємця, який займається сільським господарством, він навіть куток мені надав, щоб мав де переночувати. Одначе польові роботи завершилися, і я залишився без роботи. Почав подорожувати з одного міста в інше. Траплялися, звичайно ж, і заробітки, але часто той, хто наймає, намагається тебе обдурити. Добре, якщо ще нагодують. Коли ж почув, що в Алчевську трапилася біда, вирушив сюди. Більшу частину дороги довелося йти пішки. Відстань чимала – 125 кілометрів од Свердловська, звідки я прийшов. Нічого, здолав, – посміхається Ігор. – Прийшов до цих хлопців, запропонував допомогу. Прийняли. Поки з усіма дорученнями справляюся. Вони обіцяли, що по завершенні тутешніх робіт заберуть мене із собою. Хочуть допомогти поновити паспорт і за місце в гуртожитку подбати. Набридло бомжувати, тинятися світом, може, і з мене ще будуть люди.
Олександр Мазуренко підтверджує слова нового члена їхньої команди. Каже, що й керівництво міськуправління МНС підтримує ідею допомогти з житлом та роботою людині, яка прагне розпочати нове життя.
Оперативна ситуація стабільна
Нині у місті металургів працюють не тільки рятувальники, ліквідатори аварії з усіх областей України, а й підрозділ МВС. Вісім мобільних оперативних груп, до складу яких входять 40 співробітників, патрулюють певні квартали Алчевська. Саме ними під час лютих морозів врятовано від обмороження 32 особи. Охороняють громадський порядок у середньому за добу 44 співробітники міліції Алчевського міськвідділу УМВС. Цілодобово чергують наряди міліції в місцях розташування бригад, які прибули для ліквідації аварії.
– Працівники міліції несуть службу в посиленому режимі, – говорить начальник Алчевського МВ УМВС України в Луганській області підполковник міліції Іван Фірсов. – Встановлено цілодобове чергування керівного складу, створено слідчо-оперативні групи, які мають не тільки швидко реагувати на ту чи ту ситуацію, а й здійснювати постійний обхід помешкань, де живуть люди похилого віку, інваліди. Налагоджено й роботу з житловим управлінням міста з охорони квартир, де тимчасово відсутні мешканці. Щодобово до охорони громадського порядку зі співробітниками ЖЕКів та аварійно-ремонтних бригад долучаються по 2 дільничних інспектори міліції. Оперативна ситуація стабільна, постійно контролюється.
Попереджали. У відповідь – мовчання…
На жаль, усі намагання зустрітися з нині опальним міським головою Алчевська Миколою Кириченком виявилися марними. Лікарі не дозволили. Пояснили, що за останню добу стан пацієнта погіршився. А от його перший заступник Володимир Косюга (на знімку) на розмову погодився.
– Я відразу висловлю власну думку. Керівник міста зовсім не винний у тому, що сталося. Упевнений, що в результаті оперативних і кваліфікованих дій саме пану Кириченку вдалося організувати системну роботу з ліквідації аварії та мінімізації її наслідків. Про те, що через недофінансування, а це 40 мільйонів гривень, може статися техногенна трагедія, міська адміністрація Алчевська попереджала десятки разів, починаючи з 2003 року. Зокрема, повідомляли Адміністрацію Президента, уряд, зверталися до Мінфіну, Верховної Ради. У відповідь – жодної реакції. А ми ж – не нахлібники. Податки сплачуємо справно. З того ж Алчевського металургійного комбінату, підприємства «Коксохім» у скарбницю пливе повноводна грошова ріка. А місту, звідки б’є живильне джерело, дістаються жалюгідні крихти. Хіба це справедливо? Авжеж, ні. Тепер шукають цапа-відбувайла, точніше знайшли вже. Публічно шмагають, називають якісь 20-мільйонні суми нібито виділених місту. Одначе чомусь не уточнюють, що ці кошти надано не одному Алчевську, а всій Луганській області. Президент, відвідавши місто, пообіцяв виділити 15 мільйонів гривень. Проте гроші ще й досі не надійшли. А втім, ця сума, якщо братися за проблему всерйоз – дріб’язок. Чи є вихід з наших комунальних бід? Безперечно, є. Для стратегічного прориву треба шукати можливості залучення приватного капіталу, створювати для нього умови. Якщо він не прийде – чергова трагедія неминуча. Можливо, уже в іншому місті…
Від’їжджали ми з Алчевська, коли вже почало смеркатися. У світлі вечірніх вогнів, яке запалило місто, воно здавалося затишним і привабливим. От тільки та привабливість через відсутність людей на вулиці була якоюсь штучною, неприродньою. Тут усе ще холодно, і щоб повернути алчевцям тепло, необхідно, за підрахунками уряду, щонайменше 200 млн. гривень. Керівник області Геннадій Москаль дозволив мешканцям установлювати індивідуальне опалення, і для цього брати безвідсоткові кредити, пообіцяв, що за кошти міста в кількох мікрорайонах та школах буде встановлено 9 міні-котелень. Пан Москаль також запевнив, що доручення президента подати тепло в усі квартири до 11 лютого буде виконано. Ось тільки постає запитання: чи буде робота, виконана нашвидкуруч, якісною?
Перспективи, окреслені главою Луганської облдержадміністрації, вселяють надію. От тільки обігріваються ще досі люди склянкою гарячого чаю біля вогнища, яке вже два тижні у замерзлому місті підтримують рятувальники з МНС.