Срібна вода – не тільки для олімпійців
За останні 20 із гаком років басейн «Юність» на вулиці Бастіонній після реконструкції став першим комунальним у Києві й перетворився на сучасний осередок підготовки плавців. Тут дві ванни – 25-метрова під дахом, і 50-метрова просто неба.
...На вулиці було зимно, а над малим басейном температура повітря – наче влітку. Із десяток школяриків під керівництвом тренера саме виконували вправи із затримки дихання і вправно виконували його команди. Робили все із величезним задоволенням. Позаздрив їм: і самому захотілося зануритися у чисту теплу воду. Згадав, як співробітники «Вечірки» свого часу, коли відкритий басейн на ще не приватизованому стадіоні «Динамо» не знищили і не перетворили на автостоянку, щовихідних взимку оздоровлювалися. Подумалося: добре печерянам, що тут є таке диво...
А за склом – відкрита гладінь 50-метрового басейну. Електронний термометр свідчить, що температура води – 28 градусів. Заступник голови Печерської РДА Ніна Колпакова пояснює: «На утримання закладу район виділяє 1 млн. грн., з яких місто надає 150 тис. Тут тренуються учні зі школи №9 олімпійського резерву – басейн реконструйовано передусім для них. На уроки плавання приходять також учні 1-4 класів усіх шкіл Печерська. До 9-ї ранку в «Юності» – спортсмени. А у вільний від занять час, із 19.00 до 22.00 тут можуть плавати усі охочі. Абонемент коштує 25 гривень за годину».
Потім пані Ніна пропонує нам екскурсію у... підвал. Цікаво, що ж там? Ніколи не доводилося бувати під басейном. Перше незвичне – це вікно у великий басейн. Добре видно плавців. Через це вікно тренер спостерігає за ними і потім вносить корективи, робить зауваження, якщо хтось щось робить неправильно. Нижче розміщено пристрої, які постійно очищують воду за допомогою срібла і міді – ані молекули хлору немає в ній. На відміну від інших басейнів вміст ванн не замінюють, оскільки він постійно відповідає стандарту. Якість води щотижня контролює санепідстанція, і жодного разу не виявила в ній шкідливих домішок.
Директор «Юності» Юрій Зевін стверджує, що вода відповідає якості питної. І розповідає, що раніше підвал був ущерть заповнений трубами і вільного місця в ньому не було. А тепер, бачимо, місце є. «Ми хотіли обладнати тут ще один басейн для найменшеньких. Але санепідстанція не дає дозволу, кажуть, у підвалі не можна», – бідкається директор. Але головний архітектор Києва Василь Присяжнюк, уважно обдивившись навколо, перемовляється з архітекторами і обнадіює пана Юрія: «Ми посприяємо втіленню вашої мрії. Архітектурно басейн тут обладнати можливо».