Опозиція як гілка влади

Якщо у вас добрий настрій, бережіть його: не слухайте сесії парламенту. Хоча б цієї, що почалася вчора, останньої, передвиборної.

Крах, прірва, катастрофа, гинемо – ключові слова вчорашніх депутатських заяв зовсім не свідчать, що їм, народним, живеться найгірше. Чотири пленарних тижні залишилося Верховній Раді дозасідати до приходу нової зміни. Нової? Якби ж то! Лише чотири десятки нинішніх парламентаріїв не балотуються знову сюди ж. А з тих майже чотирьохсот, які бачать себе «під куполом» і після 26 березня, сімдесят відсотків належать до антиурядових і антипрезидентських фракцій. Верховна Рада – їхня головна трибуна, безплатна, затишна. У тепленькій залі вчора кільканадцять разів таврували уряд… за морозну зиму. Давні опозиціонери навіть підвелися з м’яких крісел, аби хвилиною мовчання вшанувати пам’ять жертв «холодомору». Дарма, що більшість замерзлих втратили квартири, роботу, інші засоби для існування за часів старого режиму, коли нинішні опозиціонери були при владі.

Фракція «Регіони України» запропонувала створити слідчу комісію з розслідування ситуації в Алчевську. Ніби й так не зрозуміло: Ющенко і Єхануров, звісно, винні, що труби в будинках й котельні в більшості міст не бачили модернізації з часів Хрущова. Відверто кажучи, лише комуністи, певно, мають право на такий докір. Водночас якось не личить комуністам дорікати кризою на селі й закликати до ЄЕПу та братніх зв’язків із Росією в умовах м’ясо-молочної «торговельної блокади» з боку Москви. Одне слово, заяви звучать, а законопроекти лежать.

Та найбільше вчора здивувало те, що критикувати владу взялися не лише давні опозиціонери, не тільки нові опоненти з блоків Тимошенко й Литвина, претензії в урядовий бік все частіше звучать від ПРП, УНП, СПУ. Хай ці претензії й найконструктивніші, найділовіші. Та їх чомусь усе ж приберегли до виборів. Усі рекламують себе. І ті, хто позаторік були при владі, й ті, хто торік, та й ті, чиї однопартійці й нині ходять у міністрах і головах облдержадміністрацій. А загалом законодавча гілка влади все більше нагадує суцільний осередок опозиції. Це суб’єктивна думка, але, гадаю, не тільки моя.