Фома у «Дорозі»
Група «Мандри» презентувала в Будинку актора новий альбом «Дорога», робота над яким тривала рік. Музиканти почали експериментувати з електронним звуком, але нікуди не поділися і суто «мандрівські» риси: фольк, квазі-естрада, панк. Крім того, є на платівці португальські та реґґі мелодії, а в запису брали участь запрошені клавішники, духова секція, бек-вокалістки з фольк-колективів. Тож платівка вийшла еклектичною. Лідер групи Фома розповів, що цікавого він побачив у дорозі, де, за власними словами, перебуває вже два роки.
– Ніякого відпочинку за цей час: роз’їзди, концерти, записи, революція. Довгий час ми не мали змоги засісти в студії капітально – аби не турбуватися про гроші, які заробляємо здебільшого гастролями. Тож тепер, після презентації «Дороги», збираємося трішки відпочити.
– Коли нарешті настане той післяреволюційний сплеск мистецтва, на який усі сподівалися?
– Він уже почався, безумовно. На жаль, українці один одного дуже сильно недооцінюють, критично налаштовані до самих себе, і тому часто не помічають успіхів колег. Єдине, з чим є реальна проблема, – то кінематограф. Із літературою ж усе нормально: наявні молоді талановиті автори. Українська музика загалом процвітає, якщо дивитися за окремими проектами. Вєрка Сердючка – мільйонер, помітні альтернативні проекти – «Фактично Самі», Катя Чілі. «Гайдамаки» видали класний альбом. Про успіхи «Тартаку» та «ТНМКонго» я вже мовчу.
– Цей прогрес помітний, лише якщо бути до нього причетним.
– Тому що немає шоу-бізнесової індустрії. Та вона з’явиться лише тоді, коли в цей бізнес почнуть вкладати кошти. Культура залежить від політики. Якщо не ухвалено закон про меценатство і бізнесмен не отримує бонусів з того, що вкладає гроші в культуру, він краще купить собі три джипи, вертоліт, п’ять дачок. І це нормально: він заробив гроші – і хоче їх витратити. Для бізнесмена мистецтво – річ ефемерна. Він бачить музикантів, які гарно грають, і все. От якби був закон, то бізнесмен вклав би в цих музикантів сто тисяч доларів, і за рахунок зменшених від цього податків заробив би ще триста тисяч. І всі раділи б, бо отримали свій прибуток. Економіка завжди сприяла безлічі різних речей, зокрема й індустрії розваг, до якої належить і музика.
– Коли ви мандруєте, які відмінні риси між українцями та іншими народами помічаєте?
– Якщо ми говоримо про побут, то в Європі всюди дуже економлять воду, електроенергію. В Україні про ті речі ніхто особливо не думає. Тобто тяжче жити, скажімо, в Англії, ніж у нас. Якщо порівнювати ментальність західну та слов’янську, то найкраще їх поєднання спостерігаємо в Польщі. Там з одного боку люди такі ж відкриті, як і ми, з другого, не такі запаморочені на грошах і на роботі, як європейці. Польща – надзвичайна країна і, крім того, добрий приклад для українців. Поляки, хоча знають російську та англійську мови, розмовляють польською, люблять її, і це важливий фактор їхнього процвітання та потужної культури.
– На вашу думку, у нас коли всі заговорять українською?
– Це залежить від багатьох чинників. По-перше, правильної політики в цьому напрямі з боку держави та мас-медіа. По-друге, люди мистецтва мають значний вплив на ситуацію. У принципі, в Києві нині на вулицях чую багато української мови. Як корінний киянин свідчу: ще років десять тому цього не було.
– Які райони в місті вам найбільше подобаються?
– Київ гарне місто, але особливо мені подобається район Золотих Воріт, Печерськ, Поділ, Русанівка. Не сказав би, що я дуже люблю Борщагівку та Виноградар – ці райони далекі від мене.
– Учасники групи «Мандри» мають сольні проекти: і ви, і Леонід Бєлєй...
– Головне – самовиражатися. Ми поважаємо творчі ідеї учасників колективу, і тому не дотримуємося принципу: якщо ти працюєш у групі «Мандри», то більше – ніде. Головне, аби сольні проекти не заважали нашій спільній справі. Бо «Мандри» – це пріоритет, тому що ми довго створювали цю групу і вже вісім років працюємо разом.
– Якби ви були героєм детективу, то ким саме: убивцею, жертвою, свідком?..
– Цікаве запитання. Убивцею та жертвою точно не хотів би бути, розслідувати злочин – занадто марудна та невдячна справа. Тому, одразу зізнаюся, я би не хотів бути учасником детективної історії. Натомість цікаво бути героєм епосу: якщо людина вже бере зброю в руки, то для цього має бути благородна мета, а не гроші, насильство і все те, на чому нині побудовано маскультуру.
– Ви користуєтеся ароматичними паличками?
– Ні. Куди більше мою увагу привертають медитація, східна філософія, музика, література, живопис, чайні церемонії.