Кличе Париж її вихованців
Ірина Євстіфеєва відома серед столичних служителів Ліри людина. Її по праву вважають найкращим фахівцем серед викладачів дитячих музичних шкіл. Адже саме учні музичної школи №35 Подільського району, яких навчає вокалу, привозять із різних пісенних конкурсів найбільше дипломів та нагород. Хто знає, можливо, ці хлопчики й дівчатка через кілька років гідно представлятимуть Україну на кращих світових сценах. А відкриває юні таланти та дає їм путівку в життя ця унікальна жінка ось уже двадцять п’ять років поспіль. Сама Ірина теж не раз зачаровувала своїм душевним співом слухачів на різноманітних міських концертах. Послухавши романси у її виконанні, люди завжди запрошують: «Приїздіть до нас іще!»
Вибір професії для Ірини не був випадковим, тому що Бог обдарував її справді чудовим голосом. Коли дівчинці виповнилося сім років, її мама Аріадна Андріївна повела до музичної школи №3, де сама викладала. У навчанні Іринка була наполегливою.
– Моє дитинство минуло неподалік Золотих Воріт. Недалечко, на Володимирській, була і музична школа. Наші педагоги Номі Дайч та Петро Олексенко розучували з нами арії з опер, а ввечері водили нас на вистави до оперного театру, і ми слухали їх у виконанні відомих артистів. Це було доброю школою, – згадує Ірина Михайлівна.
Як і кожна обдарована дівчинка, Ірина мріяла про велику сцену. Тому і вступила після школи до музичного училища імені Р. Глієра, потім до Харківського інституту мистецтв. Вона навчалася разом із відомим нині виконавцем Олександром Тищенком, солістом Національної опери Олександром Дяченком. Хоча батько Ірини – Михайло Федорович Євстіфеєв – відомий вчений у галузі прикладної геометрії, професор, хотів, щоб донька стала архітектором.
Але життя часто вносить і свої корективи. Колишній чоловік пані Ірини на початку подружнього життя сказав: «Хтось один із нас має присвятити себе сцені, а хтось сім’ї...» Вона вибрала сім’ю і педагогіку. І жодного разу не пошкодувала. Тепер у неї є її учні, і талант кожного з них вона плекає, мов квітку.
...Пані Ірина перебирає численні фотографії своїх вихованців.
– Ось надзвичайно талановита дівчинка, дипломантка багатьох конкурсів, майбутня естрадна співачка Олександра Яжук. Український Робертіно Лоретті, як її називають, отримала творчу стипендію від міського голови Олександра Омельченка. А ось Іринка Кириченко, лауреат конкурсу «Пісенний вернісаж», і теж стипендіатка. А тут ми на міжнародному конкурсі «Вінець Овідія», що відбувся минулого літа в Одесі. Про виступ нашої Христинки Новикової дуже схвально відгукнулася Валентина Степова. На цьому конкурсі ми отримали аж шість дипломів! – радіє Ірина Михайлівна. – У нас навчається багато талановитих дітей. Катю Крат навіть запрошували на навчання до Парижа. Гордістю школи є і Славоміра Капральова, Катя Урюпіна, Мальва Ткач, Юля Кліщ...
Пишається вона і випускниками. Ганну Міненко кілька років поспіль слухали в оперному театрі Стамбула, стала лауреатом престижного Всеукраїнського конкурсу вокалістів Ольга Князєва, Андрій Хорсик – артист муніципального хору «Хрещатик», а Фреді Осоріо співає в хорі імені Григорія Верьовки тощо.
Ірина Євстіфеєва каже, що в успішному вихованні майбутніх артистів дуже важливо, коли є колектив педагогів-однодумців. Уже багато років вона співпрацює з чудовим піаністом, відомим композитором Марком Пілявським. Разом вони написали програму з вокалу, якою тепер послуговуються всі дитячі музичні заклади України.
Завдячує пані Ірина директорові школи Олександру Шаліту та педагогам Леоніду Мірочнику, Ельвірі Рудь, Володимиру Розову, Тетяні Кліщ, Наталії Візіревій, Тетяні Трубіциній та іншим колегам.
А ще, крім музики, вона любить мандри. І хоч би в якому куточку світу побувала, завжди співає українську пісню. Коли в одній з паризьких кав’ярень на Монмартрі прозвучало «Не щебечуть солов’ї у зеленім гаї», французи встали і довго аплодували чарівній киянці...