Засуджені до парламенту не пройдуть
Про керівників високого рангу, котрі невчасно з’являються на тому чи тому заході, кажуть: вони затримуються. Тож вважатимемо, що й міністр внутрішніх справ Юрій Луценко принаймні не спізнився. Хоча на його появу уповноважені Громадської ради, які вдруге зібралися за останні кілька тижнів, все-таки очікували десяток зайвих хвилин…
Громадську раду при МВС України з питань забезпечення прав людини створено 27 грудня 2005 року. Подейкують, для підвищення ефективності роботи міліції. Звісно, в сфері дотримання прав людини. А ще наша міліція за допомогою громадського контролю мріє позбутися низки негативних тенденцій, що залишилися їй у спадок від союзних часів. Про це йшлося незадовго до Нового року на презентаційному засіданні. Подібних проблем уповноважені Громадської ради торкнулися й на другій зустрічі. Хоча більшість виступів присвятили виборам, які вже не за горами.
– Вибори в Україні розпочалися, – констатував міністр Юрій Луценко. – Деякі керівники блоків, партій мають нестримне бажання відзначитись. По-особливому. Певно, без допомоги криміналітету тут не обійдеться. Адже, ми добре відаємо, є певні сценарії замахів на тих же лідерів…
За словами представника комітету виборців Ігоря Попова, міліція просто зобов’язана розслідувати факти кримінального втручання у виборчий процес. «А їх уже, на жаль, вистачає. Приміром, мав добру нагоду спостерігати за діями охоронців одного з відомих кандидатів у депутати. Від опозиційного блоку. Це, даруйте на слові, типові бандити», – зауважив пан Попов.
Потужний регіт у залі. Сміючись, Юрій Луценко наголосив: «Пане Ігоре, не треба так різко. Я вже суджусь із тією пані. А тепер можуть і на вас подати позовну заяву».
Водночас наша доблесна міліція перевірила біографії 7 тисяч кандидатів у народні обранці, на наявність судимості. Всі вони, як то кажуть, виявилися чесними й добропорядними громадянами. Тож списки без проблем передали до ЦВК.
– Куди ретельніше треба перевірити ще 600 охочих отримати депутатський мандат, – каже Юрій Віталійович. – Міліцейська база даних свідчить, що вони мають судимості. Якщо це підтвердиться, кандидатами їм, зрозуміло, не бути. А відтак, не потраплять і в депутатські крісла. Інша річ – люди, котрі свого часу відбули покарання у виховних колоніях, а пізніше їхні судимості скасували. Такі є. Скажімо, знаю одного кандидата. Свого часу його посадили за статтею наклеп на міліцію. За ґратами чоловік провів 4 роки. Водночас зі справжнім борцем за народне щастя власну персону ототожнює і той, що колись на широкому шляху грабував своїх співвітчизників. Виникає певна колізія. Хоча, як відомо, його судимості нібито погашено…
Судячи з усього, треба розуміти, що відтепер колись засудженому буде перекрито шлях до парламенту. Одначе вітчизняним міліціонерам і представникам Громадської ради доведеться докласти максимум зусиль, аби в депутатське крісло не потрапили цілком чесні громадяни, які можуть просто купити собі шматочок місця у Верховній Раді.