Трансферти як виверти

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я України презентувало Національний план дій в інтересах здоров’я народу України.

Тема розмови, на яку зібрали журналістів заступник Київського міського голови – секретар Київради, лідер уп «Єдність» Володимир Яловий та заступник голови Київської міськдержадміністрації з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення, депутат Київради Валерій Бідний, вкрай актуальна: «Роль Києва в національній системі охорони здоров’я».

Проблема не просто актуальна, а кричуща, бо чимало запланованих структурних змін у системі охорони здоров’я, як свідчать життєвий досвід політика Ялового, хірургічний – лікаря Бідного і здоровий глузд загалом, викликають величезне занепокоєння. За їхніми словами, керівництво МОЗ має намір централізувати фінансування галузі. Кажуть, тепер забезпечуватимуть «трансферти з бюджетів найнижчого рівня на вищий». Розраховувати на поліпшення рівня медичного обслуговування у містечках, селищах та селах буде вкрай складно. Ошелешеним журналістам, яким останнім часом буквально вуха протуркотіли про зростання ролі місцевого самоврядування і всіляку підтримку його з боку держави, залишилося тільки плечима знизувати. Ситуацію на прикладі Києва без зайвої дипломатії роз’яснив Володимир Яловий: окрім визначених МОЗом видатків на одну «людино-голову» чи «ліжко-місце» медична галузь не одержить нічого, а заплановане сесією Київради додаткове фінансування якоїсь важливої медичної підгалузі доведеться повернути Держбюджету.

Може, в разі якоїсь нестандартної ситуації, МОЗ і вдасться переконати збільшити ті «трансферти» для якогось регіону, але скільки часу це займе, і чи не буде та урядова милість запізною, бозна. Недарма ж у народі кажуть: «До Бога високо, до царя далеко…» Бо приклади зовсім свіжі. Не в глухій провінції, а в курортному Криму понад два місяці гинули від пташиного грипу кури, а державним чиновникам ніде й не свербіло. Що вже казати про  маленьке село, де й сільради нема. За нинішньої ситуації, коли фактично знищено фельдшерсько-акушерські пункти, «швидка» до незаможних, котрі не відшкодують бозна-скільки бензину, не їде, а фельдшер навіть запасу ліків першої потреби не має, бити по руках місцеве самоврядування не можна! Лише маючи повноваження і відповідаючи за стан охорони здоров’я, сільські, селищні, районні та обласні керівники щось робитимуть. Це – аксіома. Надмірну централізацію народ ще за часів примусової колективізації селянських господарств відкинув. Адже, ставши нічийними, здихали корови й коні, іржавіли плуги й борони і заростали бур’янами поля. Народ цьому явищу дав влучну назву «гуртове – чортове». Чи не станемо нічийними всі ми?