Тут пожежам раді

Сьогодні випробувальний полігон науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України (він неподалік Києва) внесено до Державного реєстру об’єктів, що є національним надбанням. Кореспондентам «Вечірки» неодноразово доводилося тут бувати, ми кожного разу переконувалися, що цей полігон аж ніяк не вузьковідомчий.

Коли заступник керівника МНС Станіслав Аржевітін навідався сюди, то переконався, що полігон давно вже вийшов за рамки колись науково-дослідної лабораторії. Нині це сучасний комплекс, оснащений науковим обладнанням та апаратурою, що забезпечують проведення найскладніших пожежно-технічних випробувань. Тут протестовано 37 видів продукції різного призначення (вогнегасних речовин і вогнегасників, установок пожежогасіння, засобів захисту рятувальників, речовин, матеріалів, елементів будівельних конструкцій тощо). Вогнеборцями тут освоєно майже три сотні методів випробувань.

Звичайно, рятувальникам потрібні надійні одяг і взуття, а при чому тут елементи будівельних конструкцій? Невже ми досі не дослідили, скажімо, як реагує на пожежу  плита перекриття житлового будинку? Справа в тому, що зараз вже відійшло в історію уніфіковане будівництво (так звані «хрущовки», дев’ятиповерхівки 96-го проекту), тобто проектанти намагаються все зробити, щоб кожна будівля була «персоніфікованою». Тож і конструктори, і виробники будматеріалів зацікавлені у якісних випробуваннях сучасних будматеріалів. Тому й споруджуються на полігоні фрагменти будівель для спалювання: аби довідатися, яку температуру вони витримують. А ще потрібні спеціальні печі, які дозволяють дослідити вогнестійкість окремих речовин.

У результаті досліджень створюється відповідна нормативна база, невід’ємна частина якої – європейські вимоги до вітчизняної продукції.

–  Тож без випробувального полігону ніяк не обійтися, – говорить начальник Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки, кандидат технічних наук, генерал-майор внутрішньої служби Микола Откідач. – Ми багато чого робимо власними силами, тобто за рахунок ентузіазму працівників інституту. Але не можемо не говорити про те, що вичерпується ресурс як випробувального устаткування в цілому, так і окремих його компонентів. Звичайно, держава виділяє нам певні кошти, але їх недостатньо для комплексного розвитку полігону, адже завдання, що ставлять перед нами, щораз ускладнюються. До того ж ідеться про науково-дослідний заклад, який безпосередньо причетний до убезпечення людей.