Кіностудії також плачуть
Якщо знімати фільм про дискусії навколо «стану і перспектив українського кіно», то може вийти довжелезний серіал на зразок «Багаті також плачуть». Але якщо в мексиканському серіалі все закінчилося хепі-ендом, то з нашим кіно фінал може бути іншим. На жаль.
Як відомо, в Україні є три кіностудії: київська імені Олександра Довженка, Одеська і Ялтинська. Доля кіностудії імені Довженка склалася трохи краще, оскільки має статус національної, а відтак – і відповідне фінансування. А от дві інші – в скрутному становищі.
На Одеській нині відбувається акціонування, але цей процес проходить непрозоро, без участі творчих працівників і залучення кінематографічних організацій та громадськості. Відтак, через певний час кіностудія може опинитися в чужих руках.
Що ж до Ялтинської, на якій був знятий перший національний фільм і чимало радянських, то одна із найстаріших у світі кіностудій гине напередодні свого сторічного ювілею. На святому для кіновиробництва місці пропонується відкрити розважальний центр із казино і стриптизом. Натомість на «іншому місці» обіцяють відкрити нову студію. Окрім того, як зазначають у заяві керівники спілок кінематографістів країн СНД та Балтії, які 21-23 листопада зібралися в Києві на розширену раду: «У пам’яток історії та культури не буває «іншого місця», вони завжди стоять на своєму, яке для них єдино можливе». І хоча 30 березня цього року уряд Юлії Тимошенко скасував розпорядження Кабінету Міністрів, підписані Януковичем та Азаровим щодо продажу земельної ділянки на території Ялтинської кіностудії, однак ситуація залишається загрозливою.
У зверненні до Президента України кінематографісти зазначають: «Ми не здивовані бажанням окремих осіб відкрити стриптиз-бар там, де створювалися видатні твори мистецтва. Це не складно. Значно складніше буде зробити навпаки. Але на відміну від приватних осіб держава має думати не про видовища і наживу, а про долю майбутніх поколінь, які втратять ще один символ національної культури. Розважальних центрів в Україні буде ще багато, а Ялтинська кіностудія одна і її вже не можна буде повернути».
Кінематографісти пропонують розробити разом із Президентом України національну програму відродження Ялтинської кіностудії як міжнародного центру кіномистецтва і кіноіндустрії.
До слова. «Окупація» осередків культури різного штибу нічними клубами розпочалася не рік і не два тому. Чого варта лишень з’ява якоїсь «Шамбали» замість кінотеатру імені Олександра Довженка. Справедливості ради слід зауважити, що будівлі повернуто колишню назву і статус. Нині там триває реконструкція і є надія, що найближчим часом там знову демонструватимуть фільми, а не сумнівні шоу. А ось гарантії, що хтось із впливових «стриптиз-діячів» не накине оком на територію кіностудії ім. О.Довженка, розташовану неподалік, нема ніякої. Не цвістимуть тоді яблуні, власноруч посаджені Олександром Петровичем.