Світла стихія Ігоря Щербакова
У дорослому віці казки дитинства не розгубив. І оживають казкові герої на хвилях його музики в аншлагових залах дитячих театрів, як от і ці – з «Пастки для Відьми». А паралельно на філармонійних сценах у виконанні симфонічних оркестрів, камерних ансамблів та хорів звучать глибинно-філософські камерні симфонії, фортепіанні концерти, кантати, як ось і «Ознака вічності» на вірші Ліни Костенко. Тож упізнаємо почерк композитора Ігоря Щербакова – широкого розмаху, дитинно вразливої душі, Муза якого живиться струмом свого краю, світлом божественного походження.
У дуеті з Ліною Костенко
Коли сонце в зеніті, в полудень віку, те сонце найтепліше і найяскравіше. Так говорили про музику Ігоря Щербакова на його ювілейному вечорі в Національній філармонії друзі й колеги, і офіційні особи – заступник міністра культури Ольга Бенч, начальник Головного управління культури КМДА Олександр Биструшкін, музикознавець Галина Степанченко, композитор Євген Станкович… Не парадну офіційність, а щирість цих промов засвідчив потужний акорд, святкова програма за творами Шевченківського лауреата Ігоря Щербакова.
Ще як тільки вперше прозвучав його «Покаянний стих» для скрипки та струнного оркестру в ті пріснопам’ятні режимні часи 1989 року, колеги в журналі «Музика» пророкували цьому творові велике плавання й щасливу долю. Ігор Щербаков один із найперших композиторів підрадянської України звернувся до духовної теми в музиці, де в світлих звуках – Людина і Світло, де Людина прагне доторкнутися своїм єством до Вічності. Цей духовний твір тоді ще молодого автора Ігоря Щербакова отримав першу премію на фестивалі «Композиторська молодь України». Всі наступні шістнадцять років «Покаянний стих» – твір глибоко сповідницький, духовний діалог із слухачем – звучить у виконанні найкращих колективів України, Росії, Швейцарії, Німеччини. І того ювілейного вечора в Колонному залі імені Миколи Лисенка цю світлу музику зіграв ансамбль «Київські солісти» під орудою Богодара Которовича.
Цей твір, партитура якого нещодавно видрукувана одним із видавництв Швейцарії поряд із музикою київських композиторів Ганни Гаврилець, Євгена Станковича, розширить концертну географію української музики на сценах світу.
Духовна аура Щербакова близька до поезій Ліни Костенко. Цей дует музики і слова – гама світлих почуттів – вселюдського і вічного. Це – і кантата «Зима» для дитячого хору, і кантата для хору а капела «Ознака Вічності».
«Не одразу інтонація Щербакова стає станом душі співаків хору. Він як композитор захоплює виконавців поступово, і що більше ти вивчаєш його твори, то більше хочеться їх співати, – розповідає художній керівник хору «Хрещатик» Лариса Бухонська. – Ще хочу сказати про кантату «Ознака Вічності», яка не звучала 17 років, від дня написання. Ми складно над нею працювали, але поступово відчули всю красу віршів саме через музику».
«Пастка для відьми» – дитячий бестселер
Задум поставити казкову оперу для дітей «Івасик Телесик» належить директору Київського академічного музичного театру для дітей та юнацтва Іванові Дорошенку. Ідея пішла на душу й Ігорю Щербакову. Спочатку думали оновити деякі сцени однойменної опери українського класика Кирила Стеценка. Та коли взявся за роботу, музика полилася свіжим потоком із глибин народної криниці. Робота велика, тривала майже рік. І стара казка-опера зазвучала по-новому (автор лібрето нової версії Галина Конькова, вірші Федора Млинченка).
Вистава «Івасик Телесик, або Пастка для Відьми» в постановці режисера Миколи Мерзлікіна сподобалася глядачам, особливо малечі. Артисти театру пригадують, що діти просили батьків водити їх по кілька разів на цю виставу. Її автори композитор Ігор Щербаков і режисер Микола Мерзлікін удостоєні Шевченківської премії «За кращий твір для дітей та юнацтва». Опера-казка майже десять років не сходить зі сцени, вже стала музичним бестселером. Ми любимо і його оперу «Тарас. Зоряна колискова», і мюзикли, що йдуть на сцені Молодого театру, – «Севільські заручини», «Вінні-Пух у снігу». Бо й для самого Щербакова музичний театр – це велика любов: написав музику аж до двадцяти вистав.
«Музичні спіралі» на Пушкінській
Коли на сцену вийшов колега з Польщі Єжи Станкович, тоді, під час ювілейного вечора, мені пригадалася розмова з Ігорем Володимировичем у затишній вітальні київських композиторів, що на вулиці Пушкінській. Він – голова Київської організації Спілки композиторів України – розповідав про давню дружбу з польськими музикантами. Так, добрий крок міністерства культури Польщі – спільна стипендіальна програма: молоді українські композитори їдуть на півроку до сусідньої держави, у столичній музичній академії стажуються, обмінюються досвідом. Мають стипендію 600 доларів, гарні умови для творчої праці. Вже понад 20 киян їздили за маршрутом цієї програми. Київські композитори люблять Міжнародний фестиваль своїх колег – «Прем’єри композиторів краківських». Так само, як польські колеги високо оцінюють фестиваль українських композиторів «Київ-музик-фест» та «Музичні прем’єри сезону», на якому Ігор Щербаков – музичний директор. Каже, що зарубіжні колеги заздрять українським композиторам, які мають щастя представляти свої твори у виконанні великих симфонічних оркестрів, до того ж – за невелику плату, в середньому півтори тисячі гривень. На Заході, щоб вийти на симфонічний оркестр, треба платити астрономічні суми музикантам.
Саме в цій арт-вітальні столичних композиторів відбуваються творчі вечори, де в одному ансамблі – музика, малярство і поезія. Організовує їх дружина композитора – музикознавець Ганна Щербакова. Ігорю Володимировичу (до слова, професору Національної музичної академії) особливо запам’ятався у арт-вітальні виступ одного з його студентів, Максима Шоренкова. Молодий композитор, представляючи свою музику, придумав таку «штуковину», що називається «спіралі». Натягнув струни від рояля до вікна, зачепив їх за гачки на стіні. Коли сідаєш за рояль, починаються вібрації тих струн! Фортепіанний концерт, написаний Максимом, звучав несподівано й дивовижно. У найближчих планах Щербакова – провести в арт-вітальні творчий вечір Михайла Шуха – українського композитора з Австралії.