Артеріальна гіпертензія виставляє претензії
Гіпертоніки – люди, які надзвичайно чутливі до змін погоди та атмосферного тиску. За словами головного кардіолога Міністерства охорони здоров’я професора Юрія Сіренка, таких в Україні близько 10 мільйонів! Це ті, що скаржаться тільки на підвищений артеріальний тиск. А загалом серцево-судинну патологію, яка, крім гіпертонічної хвороби, включає ішемічну хворобу серця, судинні мозкові ураження та інші недуги, лікарі у нас відзначають у 20 мільйонів осіб. На жаль, і смертність від хвороб системи кровообігу в Україні у 4 рази вища, аніж у розвинених країнах світу. Причому в нас помічено своєрідну тенденцію – через ускладнення артеріальної гіпертензії.
От характерний приклад: мій сусід-гіпертонік якось зайшов, мовляв, виручіть піґулкою від тиску, свої закінчилися. Я також гіпертонік зі стажем, а тому перш ніж дати «помічну» таблетку, запитала, а які ще лікарські засоби він вживає і від підвищеного тиску зокрема. Вчитавшись в інструкцію до застосування препарату, який вживаю я, ми з’ясували, що сусіду він протипоказаний. Через кілька годин йому стало зовсім зле і рідні викликали «швидку».
Які висновки можна зробити? Принаймні два: з гіпертонічною хворобою самому пацієнтові справитися досить складно; тільки лікар має правильно оцінити фактори ризику, індивідуальні особливості людини, призначаючи той чи той препарат або їх комбінацію.
– А якщо гіпертонічна хвороба супроводжується й іншими недугами (цукровий діабет, патологія нирок чи ожиріння), якими мають бути особливості лікування такого пацієнта? – запитую у керівника відділу артеріальної гіпертензії Інституту кардіології, професора Євгенії Свіщенко.
– Як правило, виникає складна клінічна ситуація, коли нелегко підібрати єдиний препарат, який би не спричиняв такому хворому побічних ефектів, не ускладнював перебігу супутніх захворювань. Не буду вдаватися до довгих пояснень щодо величезного арсеналу фармацевтичних засобів нового покоління, які нині успішно застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії, наведу лише дані масштабного міжнародного дослідження ASСОТ. У ньому взяли участь 19 тисяч пацієнтів із англо-скандинавських країн. Це дослідження довело, що сучасне лікування дає змогу зменшити на 24 відсотки смертність від серцево-судинних ускладнень, на 11 відсотків – загальну смертність, на 23 відсотки – ризик інсульту, на 30 відсотків – ризик розвитку цукрового діабету. Цілком резонно можете запитати: якими засобами здійснюють таке лікування? Завдяки комбінованому прийому препаратів амлодипіну й престаріуму. Саме розумне поєднання цих засобів зумовлює не тільки ефективніше зниження артеріального тиску, а й зменшення побічних ефектів і посилення захисного впливу від ускладнень. Приміром, доведено, що престаріум крім зниження артеріального тиску захищає від розвитку атеросклерозу і підвищує еластичність судин.
– Євгеніє Петрівно, очевидно, що цей препарат має ще ширший спектр дії, оскільки його призначали, скажімо, моїй мамі при діагнозі серцева недостатність…
– Цілком логічно. Саме цей препарат діє дуже позитивно при серцевій недостатності: частота її виникнення на тлі вживання престаріуму в середньому знижується на 39 відсотків. Навіть у тяжких пацієнтів, які мали таке ускладнення, як інсульт, дослідження довело зниження ризику повторного крововиливу на 28 відсотків. А в осіб, які хворіють на ішемічну хворобу серця, при лікуванні престаріумом ризик виникнення інфаркту міокарда зменшується на 24 відсотки.
Очевидно, самим пацієнтам цікаво буде знати, що в Україні нині діє Національна програма профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. Але чи доводиться говорити про її високу ефективність, якщо в Україні лише близько 14 відсотків чоловіків і 20 відсотків жінок у містах контролюють свій артеріальний тиск. А в сільській місцевості, за словами головного кардіолога МОЗ Юрія Сіренка, ці показники ще нижчі: 3,4 відсотка чоловіків і 9,4 відсотка жінок фіксують у себе підвищений тиск крові. До цього треба додати, що і в містах, і в селах люди певною мірою звикли до традиційних лікарських засобів, що знижують тиск, а про нові навіть не чули.
– Євгеніє Петрівно, якщо виявляти хворих на АТ не так просто, а лікувати сучасними препаратами не завжди можливо, то, очевидно, ефективніше вдатися до профілактики?
– Справді, підступність артеріальної гіпертонії у тому, що вона захоплює людину зненацька, має здебільшого безсимптомний перебіг, а діагноз ставлять уже на стадії ускладнень. Це притупляє пильність пацієнта, а інколи й лікаря. Скажу більше, у нас у країні, на жаль, навіть у зародковому стані немає культу здоров’я, а тому із хворих, яким поставлено діагноз, лише 18 відсотків міського населення і 6,4 відсотка міського контролюють свій артеріальний тиск. А тому дійсно служба контролю за АГ на поліклінічному рівні має працювати краще. Досить назвати такий показник: 78 відсотків хворих, які перенесли інсульт, до його розвитку потерпали від м’якої форми гіпертонічної хвороби. Щодо питання ефективної терапії. Жоден препарат не може бути панацеєю і жоден лікар не може бути впевнений, що саме ця схема лікування обов’язково допоможе хворому. Однак саме лікар має оцінювати індивідуальні особливості пацієнта, вдаючись до тих чи тих схем лікування. Звичайно, передусім лікар має знати, чим вигідно відрізняється нова комбінація антигіпертензивних засобів від старої.
А щодо профілактики, то вона має бути у двох напрямах. По-перше, дотримуватися хоч би елементарних засад здорового способу життя: не курити, не зловживати алкоголем, не вживати надмір солі, більше рухатися. І, по-друге, при порушенні обміну речовин, ожирінні, цукровому діабеті, варто все-таки прискіпливіше ставитися до свого здоров’я, і за найменшої потреби йти до лікаря.