Смерть біля «однорукого»
Будинок, де мешкав полковник медичної служби в запасі Дмитро Самофал, знаходиться поблизу кав’ярні «Альбіон», що на розі вулиць Рокоссовського і Полярної, – це Мінський масив. Дмитро Георгійович час від часу заходив до цього кафе. Спостерігав за шукачами щастя, котрі прикипіли до гральних автоматів. Чого гріха таїти, іноді грав і сам, щоправда, безуспішно. Четвертого травня цього року ветеран військової служби востаннє ввійшов до «Альбіону». Звідти його вже відвозила «швидка».
Треба ж було їм здибатися в цій кав’ярні… Майже водночас до «Альбіону» зайшли громадянин П., 1979 року народження, заступник генерального директора одного з київських закритих акціонерних товариств та його товариш громадянин В. Свідки стверджують, що хлопці випили горілки, хоча вже були напідпитку. Потім почали спостерігати за грою двох людей на «одноруких бандитах» (так називають гральні автомати). Дмитро Самофал став за їхніми спинами і теж спостерігав. А коли хлопці вголос почали коментувати гру, запропонував не робити цього. Потім щось порадив їм… Виникла сварка, під час якої П. ударив Самофала в обличчя. В. кинувся розбороняти чоловіків. Після цього обидва молодики вийшли на вулицю. Але раптом П. повернувся до кав’ярні і вдарив Самофала в ліву частину голови. Удар був сильним, бо Дмитро Георгійович, зріст якого 186 см, упав і вдарився головою об кам’яну підлогу. У міській лікарні швидкої медичної допомоги лікарі засвідчили, що травми, які отримав чоловік, несумісні з життям.
Судово-медичний експерт моргу цієї лікарні О.Федоровський у своєму висновку №139/1382/2 записав, що тілесні ушкодження – крововиливи, перелом лівої скроневої кістки, гостра субдуральна гематома над лівою півкулею мозку, лінійний перелом потиличної кістки.
Слідчі Оболонської прокуратури не квапилися порушувати кримінальну справу. Незрозуміло чому, адже ознаки криміналу були очевидні. Нарешті через місяць після вбивства, коли рідні загиблого написали кілька скарг, слідчий Олексій Симоненко почав збирати потрібні для справи матеріали. Далі розслідування вела помічник прокурора Оболонського району міста Києва Інна Єрхова. Вона й підписала 30 червня цього року обвинувачувальний висновок.
Вивчаючи його, я побачив рядок, де йдеться про те, що громадянин П. «раніше не судимий у силу ст. 89 Кримінального кодексу України». Отже, судимий чи несудимий за ст. 89? Словесна казуїстика? Почав шукати відповідь на це запитання. Виявилося, що П. свого часу таки було засуджено. За зберігання наркотиків. Щоправда, з відстрочкою виконання вироку. Тож про пана П. можна було говорити як про людину, що має схильність до порушень законодавства. І на це треба, мабуть, було зважати під час проведення слідчих дій, тим паче, молодику суд колись заборонив бувати у «злачних» місцях. Хай там як, але обвинувачувальний висновок трактував смерть громадянина Самофала як випадковість, а дії зловмисника як необережність. Це злочин, передбачений ст. 119 ч. 1 Кримінального кодексу України, – смерть внаслідок необережності.
Однак родина покійного вважала, що дії громадянина П. треба перекваліфікувати. Чому? Відповідь на це запитання дає акт судово-медичної експертизи. У документі зазначено, що смерть Дмитра Самофала стала наслідком завданого тяжкого тілесного ушкодження – рукою. Відчуваєте різницю? Необережність – це коли, скажімо, в машини відмовили гальма, і водій збив людину. Але ж тут ідеться зовсім про інше: П. безсумнівно хотів вдарити Самофала, зробити тому боляче. Заради цього й повернувся. Най-імовірніше, він справді не хотів вбивати, але вбив.
Довгі місяці тягнувся процес. Під час заключного судового засідання державний обвинувачувач зажадав засудити громадянина П. до 8 років ув’язнення. Але вже у відповідності до ст. 121 ч.2 Кримінального кодексу України – настання смерті внаслідок завданих тяжких тілесних ушкоджень. Це з погляду законодавства. А от адвокат родини потерпілого звернув увагу суду і на моральні аспекти справи. Наприклад, звинувачуваний того травневого дня не зробив нічого, аби надати допомогу потерпілому, а згодом його родичі не зробили нічого, аби якось пом’якшити моральні страждання сім’ї загиблого. І ще одне: громадянин П. не допомагав слідству, навпаки, він будь-що намагався уникнути відповідальності за скоєний злочин. Зрештою суддя Оболонського району суду Дмитро Камбулов оголосив вирок – 9 років позбавлення волі.
Протягом кількох судових засідань я спостерігав за громадянином П., який радо вітав з лави підсудних своїх товаришів і родичів. Мабуть, не вірив у те, що його очікує...