Листя – в ями, пеньки – в брикети

Коли осіннє листя ще на деревах, ми його опоетизовуємо, називаючи золотим, коли ж воно під ногами – чухаємо потилицю: треба прибирати. А куди дівати десятки тонн опалого листя, котре як відомо, не можна спалювати?

Справді, згідно із санітарними нормами, яких не завжди дотримуються, у Києві заборонено спалювати листя та дрібне галуззя. Для осіннього непотребу передбачено компостні ями. Однак лише у такий спосіб проблеми не розв’язати. Генеральний директор комунального об’єднання «Київзеленбуд» Петро Яворовський зауважив, що нині пункти компостування мають бути в кожному районі столиці: «Але в Шевченківському його й досі немає!». Аби полегшити роботу комунальників, «Київзеленбуд» працює над проектом, який у майбутньому передбачає створення підприємства з переробки рослинних відходів на компост. «Підприємство матиме два відділення – лівобережне і правобережне, – пояснив пан Яворовський. – На п’яти гектарах території колишнього радіопередавального центру – біля селища Биківня – і на 14-му кілометрі житомирської траси – на чотирьох гектарах колишнього розсадника». Туди і планується звозити листя та дрібні галузки зі всієї столиці  під час листопаду та оздоровлення зелених насаджень. Рослинні відходи пересипатимуть шарами ґрунту і торфу, втрамбовуватимуть бульдозерами. Потім усе це поливатимуть і перемішуватимуть, таким чином протягом року утвориться компост. «Його плануємо використовувати під час облаштування столичних парків та скверів, він потрібний також і при закладанні клумб та газонів», – пояснив пан Яворовський.

Але якщо проблему компостування листя та дрібного галуззя можна у такий спосіб розв’язати, то з переробкою сухостійних дерев, пеньків тощо ситуація набагато складніша. «Ми всіляко намагалися заохотити деревообробні комбінати.., але ж кому потрібні пеньки та гнилі колоди!» – поскаржився гендиректор «Київзеленбуду». Він наголосив, що у всій Європі вже давно поряд із природним газом для отримання тепла використовують спеціальні брикети, котрі виготовляють не лише із сухого листя, трави тощо, а й з непридатної для інших цілей деревини. «Брикети спресовано із невеликих гранул, які схожі на арахіс. Із спеціальних бункерів вони автоматично подаються до котлів-газогенераторів, що виробляють газ, який за своїми властивостями близький до природного і водночас приблизно втричі дешевший від нього, – пояснив пан Яворовський. – Ми намагаємося не пасти задніх і вже почали вивчати європейський досвід. Сподіваюся, що найближчими роками розробимо техніко-економічні обґрунтування і, можливо, на базі наших лісопаркових господарств створимо цехи для отримання таких брикетів». Першим кроком до вивчення закордонного досвіду стали закуплені в чеської фірми «Вернер» спеціальні котли (в них завантажують деревину завдовжки півметра, завтовшки – до 10 см), які нині працюють у теплицях комунального підприємства з утримання зелених насаджень у Деснянському районі.