Вісімка поряд із Олександром Філіпенком
Через наше невеличке містечко неподалік Запоріжжя проходив «м’який» автобус за маршрутом «Іловайськ – Мелітополь». Часом його водії підвозили нас, школярів, до околиці. А вже в дорослому житті, коли мені, киянинові, випало відвідати Париж, я вранці побачив біля входу до станції метро на Монмартрі просто на сходах чималий стос газети «Metro». Мене здивувало, що і в Києві вранці ми маємо в метрополітені газету з такою ж назвою. Мало того – логотипи і в паризької, і в київської – подібні.
Озброївшись саме цими двома спогадами, я і йшов до Київської національної філармонії на відзначення 8-річчя міської газети «Метро». А до чого тут Іловайськ, запитаєте? Річ у тім, що коріння одного з найяскравіших російських артистів Олександра Філіпенка, який став «родзинкою» свята «Метро», – саме з України, з Іловайська, що на Донеччині. Про це він не раз із гордістю говорив зі сцени своїм українським шанувальникам. Що ж до газет-сестер у Парижі та Києві, то на цьому вечорі я дізнався, що інакше й не могло бути: вони – частина міжнародного проекту, який впроваджено в сімнадцяти столицях світу.
Колеги-газетярі перед початком концерту Олександра Філіпенка влаштували у фойє аперитив під чудову музику у виконанні трьох чарівних скрипальок. Присутні мали змогу погортати підшивку газети та альбом знімків про життя колективу редакції, поспілкуватися.
А потім, у Колонній залі, ми були «В полоні автора» – саме так називалася творча програма гостя з Москви. Упродовж більш як двох годин насолоджувалися грою Артиста – він був то неймовірно смішним, то ліричним, то сумним, навіть трагічним, то, як мовиться, заведеним на всі пружини. Монологи з творів М.Зощенка, Б.Акуніна, С.Довлатова, М.Жванецького, вірші, навіть пісні В.Висоцького полонили публіку. На сцені був лише один артист і звучала музика. А, здавалося, що перед нами пройшло безліч персонажів – з різними долями, характерами. Хіба що кілька стільців на сцені Філіпенко залучав до дії – то як музичний інструмент, то як місця у вагоні трамвая…
Показовим було одне одкровення Олександра Філіпенка: сказав, що прагне, аби після його концертів хтось із молодих та юних, у наш комп’ютерний і занадто швидкий час, прийшов додому і запитав у батьків: «А чи є в нашій бібліотеці Гоголь? Хотілося б почитати».
Колеги з «Метро» зауважили, що восьмиріччя хоч і не кругла дата, та все ж значуща, бо за символікою 8 – число нового життя і визнання. Що ж, хай так і буде! А за таке оригінальне відзначення роковин – щира вдячність. Щоправда, трохи ніяково було, що глядачів ледь на партер назбиралося. Чи дощу злякалися, чи вже навіть Філіпенко запрошеним киянам був нецікавий? Не хотілося б вірити в останнє…