Задушевність компенсує слух і голос
Того вечора в Будинку вчених панувала домашня атмосфера, хоча тематика концерту була далекою від хатнього затишку. Адже співали туристських і альпіністських пісень, сповнених душевних випробовувань, дружніх почуттів. «Ми не навколо багаття, але, хто знає, хай підспівує», – попросила альпіністка Ілона Мостова.
Вийшовши на сцену, бард Аркадій Голубицький пожартував: «Вам своїх співати чи гарних?» Під гарними розуміються пісні на вірші Юрія Візбора, Булата Окуджави тощо. Вирішили, що спочатку будуть виконувати свої, хоча назвати їх негарними язик не повернеться. Коли інший виконавець – Дмитро Сілінський, заспівав один зі своїх творів, публіка оцінила талант автора оплесками.
Поетеса Олена Тихонюк не стримувала свого захоплення туристською піснею:
– У критичних ситуаціях нас завжди виручала пісня. Немає настрою – заспівали туристську. Якщо немає слуху чи голосу – не біда.
Вечір в цьому переконав. Дуже багато пісень знаходили підтримку в зали, хоча присутні інколи й збивалися з мелодії. Але недолік у виконанні був доповнений суттєвим виграшем – задушевністю. Коли Анатолій Ольшанський виконував пісню кавалергарда «Не обещайте деве юной…», то одна з дівчат, підхопивши мелодію, стала другою солісткою.
На вечорі виступало чимало студентів Київської політехніки – це Дмитро Сілінський, Леся Гавран, Ілона Мостова, Тетяна Козякова. Таке представництво політехніків зумовлено тим, що вже давно організатором вечорів є співробітниця КПІ, кандидат у майстри спорту з альпінізму, інструктор Галина Бєлова.
На відміну від багатьох представників старшого покоління, бард Аркадій Голубицький був задоволений: «Діти співають пісні, які з’явилися ще 30-40 років тому. Це моя молодість і мені дуже приємно…»
А загалом, побувавши на такому вечорі, значно більше відчуваєш романтику і реальне життя.