Віктор Петрович АНДРІЙЧУК із Печерського району, прочитавши в газеті повідомлення про те, що перед встановленням у Києві пам’ятника Симону Петлюрі вивчатиметься громадська думка, дивується позиції міської ради, яка й досі мириться з монументами ідолам тоталітаризму – Леніну, Мануїльському, Косіору та іншим, яких поставили, не питаючи згоди людей, а потім за чотирнадцять років незалежності так і не спромоглися їх позбутися. Тепер же чомусь, щоб увічнити пам’ять Симона Петлюри та інших українських патріотів, збираються звернутися до киян. Та й з найменуванням вулиць у столиці не все гаразд, вважає наш читач, бо й досі на її карті є назви Червоноармійська, Січневого повстання та їм подібні, хоча вже скоро отримають паспорти ті, хто народився в незалежній Україні, і хто в школі вивчає зовсім іншу історію, де Січневе повстання та бої Червоної Армії заслуговують не на увічнення, а на забуття та осудження або хоча б осмислення. Скільки ж іще раз по чотирнадцять років повинно минути, аби свідомість юного покоління не отруювали відголоски тоталітарної доби і все навколо сприяло вихованню українських патріотів, а не манкуртів? – запитує пан Віктор.
Чекаємо ваших запитань, пропозицій, зауважень, скарг, побажань на редакційному «гарячому» телефоні 442-97-40, який у режимі автовідповідача працює цілодобово і без вихідних.