Дім для трамваїв
Наприкінці XVIII століття, 1892 року, в Києві на Володимирському узвозі пустили перший у Російській імперії трамвай. 115 років тому на Куренівці бельгійці побудували Троїцький трамвайний парк. За радянських часів він носив ім’я Красіна, пізніше його перейменували на «Куренівське трамвайне депо». Під час Куренівської трагедії 1961 року на нього прийшовся основний удар селевого потоку. Депо відбудували, а нещодавно провели докорінну реконструкцію. Минулої п’ятниці за присутності Київського міського голови оновлений трамвайний дім відкрили.
Олександр Омельченко у своєму слові зробив екскурс у минуле:
– Оновлене депо названо «Подільське», бо це історія Києва. Козацькі курені дали назву цій місцевості – Куренівка. 1900 року в Україні було побудовано два трамвайних депо – у Києві та Харкові. І майже століття більше ніхто такою справою не займався. Цього року ми вже відкрили нове трамвайне депо на вулиці Якутській. Забрали його з вулиці Горького, завдяки чому тепер прокладаємо дорогу на Володимирській, оновленою трасою виходимо через вулицю Боженка на Грінченка – вона розвантажить центральну частину Києва до автовокзалу. Отакою була мета ліквідації депо на вулиці Горького. Потім постало друге завдання: розв’язати транспортний вузол на Лук’янівці – перенести звідти депо сюди, на Куренівку. У подальших планах – модернізація трамваїв і колій, щоб зробити їх малошумними. Із введенням в експлуатацію Подільського трамвайного депо завершується оновлення виробничої трамвайної бази на правому березі Дніпра.
Інвестор реконструкції – ТОВ «Будхол». Його директор Микола Тур зазначив:
– Приступаючи до роботи, ми розуміли, що маємо справу з історією міста. Тому намагалися максимально зберегти споруди 1900 року й водночас звести практично нове депо. Будівельники впоралися із завданням і майже вдвічі швидше здали підприємство в експлуатацію. Тут працюватимуть близько 500 робітників і щодоби обслуговуватимуть 100 трамваїв. Реконструйовано понад 9 тисяч квадратних метрів площ, побудовано новий механічний цех, оновлено мийку, цехи, чотириповерховий адмінкорпус, понад 4 тисячі квадратних метрів виробничих і побутових приміщень, розплановано близько 9 тисяч квадратних метрів газонів. Укладено майже 3 кілометри рейок, понад 30 стрілок, 4,5 кілометра контактної мережі, замінено більш ніж 100 опор, зроблено нове освітлення території, перекладено комунікації, застосовано сучасні технології опалення та вентиляції тощо.
Площа території депо не змінилася, але її вигляд зазнав істотних змін. В оновлених корпусах ззовні можна вгадати кладку позаминулого століття, але всередині це сучасна виробнича споруда. Олександр Омельченко сказав, що оглядини розпочне з побутових умов – туалетів, душових і харчоблоку. І не розчарувався. Пізніше зазначив, що все зроблено на рівні тризіркових готелів. І хоча з ним погодився керівник «Київдержекспертизи» Анатоль Кармінський, Омельченко все ж зробив зауваження: «А де в душових покласти мило і мочалку? Гачків для рушників ще немає». Це, звісно, дрібні недоробки. А пан Кармінський згадав, яким депо було після трагедії 1961 року: «Від парку залишилися тільки повздовжні стіни. Їх швиденько 1962 року перекрили і депо почало працювати. Від тих часів збереглися металеві ферми і дерев’яна покрівля».